2

Мій брат був комп'ютерним генієм. Метью з самого малечку хотів стати ним.
- Привіт. Як справи?- не відволікаючись від компа мовив він.
- Привіт, як завжди. - тихо промовила я.
- Давай, я слухаю.
І я стала розповідати про Есю. Він також був шокований. Ну, а коли я розповіла про весілля Ванеси він трішки відволікся від свого компа.
- Зачекай, то це правда?
- Так.
- Мені зателефонували, але я не слухав. Ти як? - запитав він з якимсь співчуттям.
- Нормально, а щось не так? - не розуміла я.
- Ну, неділю тому Олексу виповнилось 18 людських років.
- Ну, і до чого це? - зовсім не розуміла я.
- Добре, нехай ти дізнаєшся не від мене. То що? Ти полетиш?
- А ти? - запитала в нього я.
- Так. Але з тобою. До речі, як там Дмитро?
- Все гаразд.
Дмитро - мій охоронець. Ми найбільш наближена до королівства сім'я. Мати Метью сестра короля Вікто́ра. Дмитра мені приставили коли мені виповнилось 10. Він охороняв мене завжди. Та коли я подорослішала і стала контролювати свої сили, я потихеньку випроваджувала свого охоронця.
Тому зараз він десь відпочиває.
Я допомогла Метью обрати прикид і ми відправились до магазину, щоб обрати прикид і для мене.
- Як тобі цей? - уже в соте питала я Метью.
- Добре. - казав він, не відлипаючи від телефону.
- А це? - я знову перевдяглась. Цей наряд мені сподобався, лишалось лише почути ствердне "добре" від Метью.

- Це те що треба. Беремо! - нарешті підняв голову він.
Ми купили сукню і відправились на свято. Ми прибули близько 19:00. Все як раз закінчилось. Ну, те що передує об'їданню, тобто банкету.
Ванеса знає що я не люблю всіх цих урочистостей.
Чесно кажучи, як би в нас був інший розписувальник, ми могли б і в десять створювати сім'ю.
Справа в тому, що розписувальник - колишня людина, а в них розписуються після вісімнадцяти. Уся ця церемонія в нього проходить близько години. А мені так набридло сидіти на цих церемоніях, що ми з Олексою заприсяглися відвідати лише одну, ту на якій будемо одружуватися ми.
До нас з Метью вийшла Ванеса.
- Привіт друзі. О, а ось і мій чоловік. - Ванеса подивилась кудись у бік, але нікого окрім Олекси я не помітила.
Постривайте, Олекса?
Моя щелепа у буквальному сенсі відпала.
- Маль? - зі ступору мене вивів брат.
- То ти знав? - посмутніла я.
- Так, всі знали. - я озернулась. Поряд стояли мої батьки і ... Еся. Вона також знала.

Я кинулась геть. Сльози летіли в повітрі, а я не могла зрозуміти чому мене зрадили. Усі, геть усі знали про те, що я кохаю Олексу. Як Ванеса могла так вчинити?
Я оговталась десь на побережжі. Навколо ні душі. Я узяла себе в руки дістала три приховані камери( я завжди їх носила в кишені) і відправилась до кімнати Ванеси.
Тим часом відбувався банкет. Метью підійшов до Олександра щоб поговорити. Вони вийшли на вулицю.
— Навіщо ти так з Мальтою? — почав спокійно Метью.
— Це не я. Батько змусив. — став виправдовуватись Олекса.
— Розказуй мені казочки. Я б зрікся такого батька. Яке він має право вирішувати кого ти маєш кохати? — почав злитися Метью.
— Але він мій батько, а я спадкоємець. — сказав Олекса.
— То ти через спадок? — геть розсердився Метью.
— Ні, просто я боюся. — мовив він і щез.
Мальта вже була в кімнаті. Вона встановила дві камери і пішла на банкет.
— Вип'ємо за нас з Олексою. — мовила Ванеса і підняла свій келих.

Почалися танці, всі веселились та Ванеса трішки втомилась і відправилась відпочити. Мальта помітила, що подруга пішла до кімнати і вирішила встановити ще одну камеру пізніше, коли та засне. В плані Мальти було зняти, як до Ванеси приходить коханець. Звісно  ж коханцем вона обрала закоханого в Ванесу Аскольда.
Коли Мальта зайшла до кімнати Ванеси, її там не було.
Дівчина стала переглядати відео з камер і була шокована. Вона одразу перекинула відео брату з проханням розіслати всім присутнім на острові.
Метью так і вчинив. За кілька хвилин, всі стали шукати Ванесу.
Як виявилося шукати довелося й Аскольда. Він лежав непритомний в лужі крові. Ванеса розірвала його горло, та все минулося і він вижив.
Кров. У вампірів нема крові. Тільки якщо в них надто тяжкі розриви, в них з'являється кров.
На цьому острові живе багато різних сімей. І майже у кожної є своя особливість.
Ванеса і її родина хоч і наближені до королівства, але ніколи не пили людську кров. А Мальтина сім'я просто не могла пити людську кров. Мальті зносило дах, а іншим було погано від одного запаху людської крові.

У Ванеси була подруга. З самого малечку вони мінялися сім'ями. Іноді їх витівку помічали батьки. Хоча це було дуже рідко. Фіна, так звали подругу, не була запрошена на весілля. Тому сиділа вдома. Вона почула шурхіт біля дверей. Коли ж відчинила їх, побачила подружку. На її обличчі була кров. На її сукні також була кров. Нічого не пояснюючи вона переодяглась, витерлась і сіла попити води.
- Що трапилось? - запитала Фіна.
- Людина на острові. - тільки й промовила вона.
- Що? Яка людина? Що трапилось?- Фіна не могла нічого зрозуміти.
- Фін, я ж кажу, на острові людина, вона прямує прямісінько до своєї смерті. Я мушу це зробити. Ти допоможеш? - як божевільна проговорила Ванеса.
- Я допоможу. - ствердно кивнула та.
- Тільки не вір нікому. Вони всі проти мене. - сказала божевільна

переодягаючись в одяг Фіни і накидуючи рудоволосу перуку.
Фіна одягла сукню і перуку. Вони ще обговорили план і вирішили, що Ванеса буде спокійненько прогулюватись побережжям, а Фіна побіжить тим самим побережжям щоб відволікти інших.
В Мальти була здібність до швидкого бігу, як і у Фіни. А ось в Ванеси такої сили не було, тому вони вирішили, що Фіна бігтиме непоспішаючи.
- Що ж, погнали. - викрикнула Фіна, а потім зупинилась. - Постривай, а як же вода?
- Що вода?
- Я ж боюсь води.
Фіна мала сімейну фобію. Вони бояться води. Зайшовши в воду вони припиняють думати і залишаються на місці. Їх тіло розчиняється, хоча самі вони нікуди не зникають. У воді вони втрачають вампірські сили, а тому бояться і поворухнутись. Таким вампірам встановили передавачі, які показують де вони знаходяться.
- Ну, нічого страшного, ти ж не збираєшся заходити у воду?
- Ні, - промовила Фіна.
- Ну, то ходімо.
Тим часом Аскольда привели до тями й забентували понівечине горло.
- Що стало з Ванесою? - допитувала його Мальта.
- Вона випила пігулку з людською кров'ю. - промовив Аскольд.
- Звідки вона її узяла? - питав Метью.
- Лише королівська родина має право на розпиття людської крові.- промовила начитана Еся.
- Я підсипав цю пігулку їй у вино.- промовив Аскольд.
- Ти що?- до кімнати для допиту зайшла тітка Дессі. - вона ж збожеволіє тепер.
- Що ти їй сказав? - не витримав король.
- На острів, за Мальтою, прибула вчителька.
- І ? - здавали нерви у Нетти і Дмитра. ( королеви і охоронця)
- Вона хоче вбити її. -здогадався Релам.
- Саме так. - лише підтвердив здогадку Аскольд.
- Я мушу врятувати цю дурепу. - промовила Тісетта.
- Ні, ма. Я сама. Це ж моя вчителька.- Мальта кинулась розшукувати Ванесу.
І ось десь далеко промайнула біла сукня. Мальта одним стрибком наздогнала її.