Розділ ІІІ

Підготовка до збройного спротиву йшла активно, але з дотриманням повної конспірації. Про це знали лише перевірені часом люди, на яких можна було покластися в тяжку годину. Дід Свирид, який з учасників наради, викликав найменшу підозру, періодично навідувався до учасників зборів пересвідчитися, чи бува вони не передумали. Але одного бажання було мало. Потрібна була зброя та провізія, на голодний шлунок та без зброї багато не навоюєш. Спочатку вирішили збирати харчі. Але потрібно було їх десь ховати. Просто залишати в лісі їх було небезпечно та ненадійно. Потрібно було, щоб хтось за ними дивився. Відсутність когось викликала неабияку підозру. Панські гайдуки землю би рили в їх пошуках. Тому вирішили, що на перший час кожний сам для себе збиратиме харчі, а з початком повстання, це питання можна було б вирішити за рахунок Чарнецького. В його коморах можна було добре поживитися та нагодувати немало людей.

Важче було зі зброєю. Одними сокирами та косами багато було годі воювати. Тоді дід Свирид придумав нехитрий план. Він скликав усіх на збори на ту ж відьмину поляну, щоб остаточно вирішити питання про повстання, після якого шляху назад вже не було. Також старий Гуляйвітер сказав всім брати з собою харчі, хто які наготував. Всі розуміли, для чого так сказав дід

Прийшли на збори всі ті ж, хто був на перших зборах. Ніхто не проігнорував прохання діда Свирида.

• Вітаю вас!- голосно привітався зі всіма дід Свирид,- дякую що прийшли. Тепер ми маємо остаточно вирішити подальші наші дії. Хто не бажає брати участь у повстанні, прошу тих іти додому і забутися, про те, що тут бачили і чули, на вас ніхто образи тримати не буде.

Всі переглянулися і настала мовчазна пауза. Ніхто не наважувався порушувати тиші. Всі дивилися на діда і чекали що він скаже дальше.

• Ну ось і добре,- радісно з полегшенням сказав дід Свирид,- ну тоді починаємо.

Всі почали облаштовувати невеликий табір. Хтось викопував землянки, хтось насипав рів, щоб хочаби якось захистипи табір. Робота йшла в шаленому темпі, але з піднесеним настроєм. Чоловіки спішили, оскільки незабаком всі дізнаються про їхню відсутність і тоді пан почне лютувати. Потрібно було хочаб якось відвернути небезпеку від своїх рідних.

• А добре робота йде!- з втомленою посмішкою сказав Іларіон.
• Добре сину, - відповів дід Свирид, - але потрібно думати, як відвернути небезпеку від жінок, дітей тай усіх тих хто зостався в селі.
• Правду батьку кажеш,- посмішка Іларіона зникла з обличчя.

Тепер вони сиділи мовчки. Кожний з них сидів підперши голову рукою і про щось думав.

Табір вже майже обладнували, коли дід Свирид покликав до себе Мартина Цибулю і Юрка Бондаря. Два дужих чоловіка миттю примчали до діда, присіли біля ля нього і закурили люльки.

• Маю до вас прохання хлопці, - почав розмову дід, - можете відмовитися якщо хочете, заставити я вас не можу.
• Кажи діду,- промовив Юрко.
• Дороги в нас назад вже немає, - добавив Мартин
• Добре хлопці, отож слухайте….

Дід почав впевнено пояснювати, при цьому показуючи та розмахуючи руками. Розмова тривала доволі довго, після якої Бондар та Цибуля піднялися, попрощалися і зникли у хащах. Чоловіки, які обладновували табір, провели їх поглядом, але ніхто нічого не промовив, всі знали, що дід щось задумав.

Після того, як Бондар та Цибуля зникли у хащах, дід підвівся, оглянув табір і промовив:

• Молодці хлопці, попрацювали на славу, але в нас ще дуже багато роботи, потрібно встигнути до завтрашнього ранку.

Після цього дід Свирид підійшов до Іларіона і Пилипа, які дещо здивовано на нього дивилися, оскільки зазвичай дід завжди з ними радиться, а тут затіяв якусь свою гру.

• Не ображайтеся хлопці, я ось що думаю,- помалу, невеликими кроками почав підходити до них старий Гуляйвітер,- відкрито ми з Чарнецьким боротися не можемо, в нас немає такої зброї як у нього, а гайдуки у нього озброєні до зубів. В мене до вас також буде невеличке завдання,- дід підійшов до них впритул і почав розповідати.

Після розмови, чоловіки переглянулися, посміхнулися і кожен почав займатися своєю справою