Новий друг

Анастасія

 Відчай і туга , мені ніколи роздумувати про все це.

  - Коли так, нехай буде по твоєму. 

 Він здивовано підняв у гору брови

  - Прийняла мою волю. А?

  - Завтра усе скінчиться. Плануй як заманеться.

  - маленька , як Ти гадаєш. Завтра зручно буде тебе провести , скажімо до машини? - Притомним голосом промовив.

 - А це ще для чого?

 - Познайомиш мене зі своїми батьками.

 Якась химерна усмішка засяяла на Його обличчі.

  Швидше звіриний інстинкт..

 - Мама не хоче бачити і чути Тебе, як і Я,  що не ясно!

  - А чому ж собако твій батько тебе не  забирає?

Пропустив мою відповідь хам.

 От знову пара з вуха йде . І чого його так це обходить.

 - Чекай, гоп стоп, що це Ти маєш проти моїх батьків?

  - Я не почув відповіді. Чи мені зробити Тобі певної фізичної шкоди га!

  - пфф, добре - він вміє переконювати -  Мама,  є у мене, все ,  лише Вона. Тато , Він  ... Коротше нас покинув. Все , задоволений! Він для мене не існує.

 Знову плачу, таки не зцілила свій біль..

  - До завтра.

 І Все, а де ще допити,  думала буде далі розпитувати а тут . Що той ворог  задумав. 

 На ранок прокинулися з Ю в препоганому настрої.

Я пів ночі вела роздуми про плани Іллі.

Ю певно що не краще . Застогнала так що самій голова боліла.

 - Що вчора було? - вражено промовила - відчуваю наче стадо слонів пронеслося по голові! Ауч! Капець...

  - Йди вмийся першою , а то несе. 

  - Ох Ти ж , сьогодні батьки приїдуть. А я взагалі не готова.

 Зірвалася мов стріла перекидаючи мої речі на ходу.

 - Обережно. 

 Ми стояли на залитму сонцем подвір'ї, слухаючи востаннє промову Олени Сергіївни. 

  - Ура, мукам кінець.

  - Їдемо додому. 

 Та не довга моя радість тривала.

Побачивши маму стрімголов ринула до неї. Та мене випередили.

 Ілля, знову . Ох чого чекати?!

 - Мамуся , Я скучила. Обійняла з усієї сили.

 - ну ну буде сонце, і я рада Тебе бачити . Ти що? Ти  підстиглась? Де твоє волосся? О Боже Анастасія!

 - А це , та зміни на краще!

 - Ти навіть не спитала поради. 

 - Так ніби Ти б  дала згоду.

Ще голосніше склала Я . 

 - Кх, - ми повернули голови і згадали про нього.

 - Я дуже радий знайомству.

 Що Ти верзеш- говорила очима.

 Та Він як завжди не звертаючи уваги на мої спроби прийти до розуму.Чи хоч совісті.

 - І як Тебе звати ? І хто ти такий?

 - Я новий друг, Ілля...

Забрав сумки і поніс до машини. Мама водила очима  з мене на Його спину. А мені вже тошно стає від одного лиш слова "друг"...Усе по колу..