Кому Вам?!

 Анастасія

 Наближався вечір, вже все позаду, промовляла до себе . Завтра приїде мама і усе це пекло закінчиться.

  - Хочеш додому?- Запитально глянула Ю.

Кивнула, головою.- Дуже. 

  - О це ма зрадіє твоїй зачісці.

 - Ага ще б пак.- Перебрала  його на пальцях , досі не звикла. - прийдеться ще зрізати , щоб вирівняти.Ех..

 Зато є плюс , що Христина відчепиться назавжди. Після такого позору . Цілий день були швабрами у кімнатах хлопців. Уявляю як це . Адже за одним лише ворогом стільки роботи, а тут цілий блок.. свиней. 

  Тут щось геп. У вікно. Ми аж скрикнули.

 Виявилося звичайно камінець.

Підбігла до вікна . 

  - Ну що , зробимо прощальну вечірку?

Запитально дивилися очі хлопця, якому самі знаєте належать.

 Відступила на крок від такої наглості.

Хотіла вже сказати щоб забирався та Ю відрізала .

  - Це по нашому . Заходьте.

 Валилися уся зграя . Мого ворога.

Повсідалися, стали роздавати алкоголь і де тільки взяли..

  - що не будеш ? - Задирково дивився Ілля.

 - Не п'ю - я ж не алкаш подумала.

 Але тут виявилося інше. Цілий вечір Ю пиячила з ними дуже сильно. Під кінець почала влаштовувати допит кожному в кімнаті.

 Мовляв: - Хто та сволота ! Це Ти ик ик! Ти ик ик.

 Та коли Її очі  коли зустрілися з Іллею войовничо блиснули і  давай:

 - Ти , ик , більше нікому ик. За те що не грала під твою дудку. Гад ик. Життя поламав ик..

  Її так рознесло почала гамселити в груди. Та той і не реагував наче все як повинно.

 Хлопці ржали , та видно набридло це шоу і чи ще щось згадали бо змінили траекторію рухів і пішли до кімнати інших дівчат .

 Підійшла до Ю стисла за плечі. 

 На секунду та цього достатньо.

 Вона побачивши моє лице. Впала навколішки мовивши: - пробач мене, пробач, прошу ик будь ласка. 

 Як швидко мінялися її думки. 

 Він був шокований,  та мені звісно відомо за що Вона вибачається що в п'яного на язиці то в тверезого на думці...

 - За що Ти так? Чому Ти це робила? 

 Здавалося ще мить і я дізнаюся всю правду.

Та її знудило . 

Підхопивши якийсь таз нахилилась до неї . Забрала волосся і гладила по спині. Допоки не ставало легше. Бігало по воду. 

  Вона ще з пів години блювала і починала клювати носом.

 Тож ми разом поклали Ю на ліжко .

 Настала тиша.

 - Про що Ти знаєш?

 - Про твою помсту мені, - не стала більше приховувати 

  - І , - стиснувши щелипи ці страшні очі вдивлявся в обличчя.

  - І , що Вона Тобі допомагала. Лиш невідомо за що , вірніше чому?

  Думала не відповість, пауза була дуже тягуча.. Відчувала як стукає шалено сердце в передчутті лихого ..

 - Скажу одне Тобі мене не здихатись , Я знайду Тебе всюди . Чуєш, усюди! Ти якщо справді така наївна чи прикидаєшся що я усе Вам пробачу. Такого не буде!

 Я відкривала і закривала , мов риба що потрапила на землю. Про що йдеться. Кому Вам?!