Жага Помсти

Напевно гормони.

Анастасія

- Дещо залишається не змінним( промовила до подруги ) - його ненависть до мене.

- Облиш , гадаю все навпаки.

Задумливо відповіла вона.

- Якщо тобі є що мені сказати , прошу !

Чекала вже коли зізнається ,про все доповість.

Та уперте мовчання дратувало.

Вийшовши на двір . Усі дивись скоса і посміхалися нишком. Як виявилося відео поширили кобри.

Зайшовши за будівлю , почула розмову.

- Я наказав тобі не лізти до Неї!

Рик зривався з горла Іллі.

- Ти що собі там надумала. А ? Ти страшило?!

Христина стояла навпроти, сумно опустивши очі.

- Я зроблю все, щоб Ти був зі мною. Вона тебе не варта!

- Замовкни,( грізно підніс кулак до дівчини) від тепер Ти будеш моєю прислугою. Гадала все минеться так просто?

- Ні , але по...

Він не дав їй договорити стис їй горло .

- Це ти шмаркачко послухай! Витиратимеш і прибиратимеш у всіх кімнатах хлопців. Зі своєю командою курок! ТИ ОГЛУХЛА! НЕ ЧІПАТИ . ЩЕ РАЗ І Я САМ ТЕБЕ ПІДСТРИЖУ.

Очі її були як блюдця. Він відштовхнув її до стіни. Христина впала , і заплакала. Тоді він підійшов. Потяг за волосся і зкривши уста сказав:

- Витирай моє взуття! Швидко!

- Чи..им ( заїкалась , перелякано)

- Чим хочеш, пошвидше! Моє терпіння закінчується...

- Я, я , не..

- Швидко! А то ще щось вигадаю!

Вона оговталась стала натирати рукою, Йому й того було замало. Я бачила шалений гнів в очах.

- А підошви!

Стиснувши кулаки , він підняв свої ноги і витер у її плаття.

- Ще щось викинеш. Знайду тебе і не буду таким добрим! Пішла.( Рикнувши як звір.)

Христина підвелася від шоку і побігла.

Я ж трималась на відстані. Та вже не думала що її треба карати але і милосердя не відчула. Бо любила своє волосся. А так.. Що ж подієш ..

Його і так не вдасться зупинити...

Побачила я достатньо, але все одно нічого не ясно. Звідки взялося співчуття до мене. Е ні, знову я вигадую . Той засранець не відчуває нічого до мене окрім гніву. Певно вся справа у тому що дівчина ослухалась його наказу..

- Ну що, задоволена?

Дивився на мене з верху в них.

Я і не помітила як Ілля опинився поруч, розмірковуючи.

Стиснувши зуби промовила:

-Я Не просила тебе.

- Це тільки початок, ніхто не посміє наближатися до тебе.

- Гм , ще б ти не ліз. Усе було б ще краще..

- Що Ти там булькочиш?

- Ти не зрозумієш.

Несподівано він підніс руку, і заправив мій короткий локон.

- Тобі і так гарно.

Я закам'яніла, що відбувається. Він сказав мені комплімент?! Від цього засранця так гарно пахне . О це думки . Стоп, що за запах м'ята? Ні дурман.