Іскри , що згоряють.

Анастасія

 - Тобто Ти хочеш залишити свою голівку на місці собако! А мама не вчила триматися осторонь хлопців, а ?

 Мої очі сповнені гніву і страху. 

Ті тупі курки витягли телефон і почали знімати на камеру. Звісно лише лице. 

 Закривши очі відчула  клацання ножиць з обох боків і легкість у голові. 

Краще я б не відкривала.

 Мої коси лежали під ногами. Далі було ще гірше по черзі підходили і кинувши каструлю на голову , почали бити ложками. Стукали і реготали ..обзивали і затоптували мене морально і психічно у прірву. 

 Все через нього. Невідаючи  скільки часу пройшло . Я не відчувала нічого. НіЧОГО . Наче  один великий дзвін .

 - Гей ви, що тут робите?

Звідусіль линули крики і шум. Усі разом повтікали. Залишивши саму.. Пустота...

 Вожаті відв'язали мене, не на своїх  ногах,  Я дійшла до  кімнати лягла  скрутившись і заснула. Кошмарів не було, наче сама підсвідомость казала: "на яву гірше, не прокидайся."

 - Як мені шкода. Пробач мені. Плач не вщухав.

Подруга все надривалась.Привідкриви повіки побачила з кімнати в коридорі директора. Йшла суперечка. Піднявшись. Ю вскочила:

- як ти? Що вони робили з тобою! Я сама їх так підстрижу! Сволоти!

Побачивши що я мовчу промовила:

 - добре, полеж і відпочинь. Тобі сильно дісталось.

 Ввійшла Директор: 

- Хочу поговорити з тобою на одинці.

З неабияким огидливим виразом зміряла Ю.

Подруга вийшла. Та на останок стисла руку . Я кивнула на знак згоди.

 - Знаєш,  що у моєму таборі не ставалося нічого подібного , і прошу щоб Ти , нікому про це не розповідала.. Вважаю це моя промивання і обіцяю покарати винних.

Далі кивала , видно що налякалась не менше мене самої. Коли закінчилась її  тирада .

Набрала в легені більше повітря і сказала:

 - Я хочу додому!

  - Дитинко скоро всі поїдуть, треба лиш перечекати пару днів. Я не маю права зараз тебе відпустити.

  Гіркота стисла горло. Вдивлялась до болю в очах на стіну.  От і поговорили..

   Під обід скручувало шлунок. Підійшовши до дзеркала побачила нову зачіску.

Моє волосся стало ледь прикривати шию . Нерівними прядками стерчало в різні боки, як ялинка . Треба ще його ще більше відстригти ,щоб порівняти якось. 

Подруга принесла кашу із м'ясом. 

Ми їли мовчки. - усі обговорюють це. Ілля шукає винних .ніхто не зізнається.

 - не хочу чути про нього.

 - знаю , як поясниш мамі?

 - сама сюди привезла нехай і тішиться моїй дружбі з дітьми ...

Ми ще послухали музику і тут знову почула стукіт у двері.

 - Мені треба знати Хто посмів !?( Прокричав Ілля).

Навіть обертатись не хочеться. 

 - Вийди.

Він перевернув стіл поскидавши всі речі на підлогу.

 - Доки Ти не розкажеш, я нікуди не піду !

Я змучилась, спазм зловив горло , дуже хотілося плакати. Але я стримувала.

 - Це був Ти ! Це завжди Ти! Все тільки через ТЕБЕ!

 Тиша я вже думала він пішов , обернувшись . Побачила його у очах біль. Та мені начхати. 

 Він натискав на мене всім своїм тілом . Тоді вдарив кулаком об стіну. Кров стукала з щиколотки. 

Ілля ще хвилину розглядав мене .

  - Ти монстр.

Стрепенувся , відлетів від мене і вийшов.

 -  Оу , це було сильно. Вас завжди такі іскри?

Я вже й забула ,про те , що ми були не одні.Вона шоковано дивилась на стіну.

Зігнувшись над речами , складаючи  і даючи волю сльозам.

Відповіла їй:

 - Іскри що швидко згоряють.