Тобто не треба?

Анастасія

Фільм закінчився, та мої тривоги ні..Я підірвалась швидко на ноги. І не промовивши жодного слова пішла.

 Він мені цього не подарує. Та все одно гірше не буде.

 У кімнаті було вимкнуто світло, коли увійшла Юля плакала у подушку. Вже думала пройти повз. Та коли підняла голову. Вона така стомлена. Наче цілий час терпіла. Тепер прорвало.

 - Що з тобою трапилось? 

  - Хтось заклав нас директорці. Його звільнили. А я . Я так хочу бути з ним. За що так зі мною вчинили?

 І дивиться прямо в очі , ніби дорікає. 

 - Незнаю. Ви дуже багато часу разом проводите. От і хтось настукав.

 - Та не вже. А Ти,  що ні?! Той хто так зробив , немає жодного уявлення про дружбу і любов тим паче!

Останні слова з криком. Що за звинувачення у мою адресу?! 

 - послухай , Тобі відомо хто ініціатор моїх проблем.

Я тут ні до чого. 

 - Знаю, але все одно боляче!

 Я так мовчала стільки часу але запитай її зараз одразу подумає на мене. Відвернулась у вікно . Вгамуй емоції. Промовляла собі заспокоючись  .

 Тут вона підлетіла до мене, стисла у обійми, сказавши;: 

  - Дякую за підтримку. Ти справжній друг. Треба підтримувати зв'язок після табору. Мені так легко з тобою. Так просто. Як зі сестрою.

І далі вплач. 

 - Ей , буде вже побиватись!. Ти з ним говорила? 

Як далі будете спілкуватись?

 - Ні. Я Його більше не побачу...

Иии ггггг .. треба закопати ту сволоту що так зробила!

 Сто відсотків Він зробив це , мені на зло.

 - Коли це відбулося? Ми були на фільмі з усіма.

 - А звідки Ти знаєш про кого Я , невже він тобі щось казав?

 - Та ні, це я так сама здогадалась..

 - А , ну тоді нема варіантів . Що за , ах згадала може це Христина? Заклала мене , бо сама немає пари от і біситься . І дивилася на нас перше гнило так

 - йдемо і дізнаємось. Якщо справді , які твої дії?

 - розідру стерво.

Ми йшли мовчки. Я ж подумками була вдома, така туга напала. А Ю не на жарт розбісилася.

Цікаво що вигадає.

Христини у кімнаті не було. Тому ми вже готові були покинути справу, але почувши голоси . Насторожено залізли під ліжко. Я з хвилювання притисла руку до серця. Відчуваючи лихе.

 - Я ж тобі казала, давно треба було її провчити . Так мило терлася до нього під час фільму. 

Голос був схожий до тих , що мене й перше ображали.Шакалки.

 - сама знаю! 

 Обірвала Христина. 

 - Завтра зранку виловимо і зробимо помсту. 

Відрізала вона.

 Ще з хвилину походили по кімнаті вийшли на вечерю.

Ми вилізли з під схованки. І що ж тепер буде?

Як захиститися від навіженої.

 Юля подумала про теж , глянувши співчутливо.

 - Ти не сама, я не дозволю знущання над тобою.

Десь я вже чула таке.

Кивнула і пішла слідом.

 - Думаю це не вона.А то б необхідно хизувалася зараз.

 - Можливо.( Відповіла Ю)

Заснути не вдавалося. Було якесь дивне відчуття тривоги..Годі треба розслабитись  . Послухала плей лист і заснула з музикою...

Зранку сонце світило яскраво і тепло. Та прокидатись не хотіла.

 Ю пішла перша в ванну кімнату. Я порившись у речях  знайшла малиновий сарафан. Надягнула .Ю заплела дві коси . Зовсім дівчинка. Здавалась у дзеркалі.

Як вийшли на подвір'я хлинуло холодне повітря.

Я водночас закам'яніла.

  - Піду кофту візьму. ( Крикнула Ю)

  - Стій тобі не...

Я вже не чула підбігла до кімнати. Та не встигла відчинити як хтось сильно вдарив по голові.. темнота накрила раптово.

Відкривши очі почула печіння в руках. Я прив'язана?

Що за жарти. 

 - А Ти не сильно, того Її. Ще не встане.

 - Цій соплі , нічого не буде. Правда ж ?

Христина задерла з силою моє волосся, що я пискнула  і мстиво вдивлялась у зіниці..

  - Що скажеш , собако , боїшся мене?!

  -Ні . (Чітко  промовила, та коліна видавали мене з головою ,тряслись , наче після бігу)

  - Як скажеш, трохи підстрижемо зачіску. А то за довгі вони а ??

  Кивала в різні сторони і благала очима ні..

 - не треба..

 - Тобто не треба?!