Двоє дивляться в низ.

 Анастасія

Я вдивлялась у цю красу і не вірилося. З ким її поділяю.

Промовила стиха. 

 - Чому не спиш?

 - Немаю де.

 - Як це?

 - А так, спальник мій у тебе .

Спантеличено оглядала ворога і невідаю , що це він говорить?

 - Такі жертви. Як мило з твого боку. Іронія.

 - Не дратуй, а то передумаю! Краще помовч.

Я й замовкла. Не дуже і хотілось з тим неадекватним розмовляти.

 Сонце все підіймалось і ставоло довкола світліше. 

Мені цікаво що ж він сказав Христині такого. Як вийшов далі сухим з води?.

Але вирішила не порушували тишу. 

Він зараз такий задуманий. Видно має неприємності. Звісно з Його характером.

 Ілля зиркнув похапцем  на мене і пішов. 

Так і мені час.Ще постояла з хвилину. І рушила в палатку. Може тепер засну.

 Здається тільки закрила повіки, як почула стукання каструль. Вожатий в усе горло кричав. Підйом!

 Мляво піднялась. І поснідавши рушили.

Йшла краще, нога вже не боліла. І ворог,  тимчасово напевно, не діставав.

 До хатини добрались під обід.

Юлька, зараза, побачила. І летить  з відкритими обіймами. Ну я тобі їх пообламаю!

 - Настя, я так скучила . Уявляєш , допоки тебе не було. Твій Рома не давав спокою нікому. Все бурчав , чого їх так довго нема.. побирався йти. Та хто ж пустить...

 - Стоп, що ти сказала?. Який мій!. Він моїм не був і не буде. І ти кинула мене, це тепер так називають дружбу? Може ще маєш щось розповісти, га?

 - Та що з тобою? Чого зла така? Ти ж знаєш , чому Я так зробила. Гадала ти зрозумієш ..

 - Вибач, та ні. І спальник мій поверни. А з Ним, сама розберусь.

Круто розвернулась. Пішла в кімнату. Помилась, переодяглась. Тепер лише мирно переговорити з ним. Бо якось стрімко все завернув. Без мене..

 Знайшовся об'єкт на подвір'ї. Грав у футбол з хлопцями.

 - Ром. Можна тебе.?

 - О , привіт.(хотів поцілувати,

 я відвернулась. )

 - Рома не ображайся, так я подумала і зрозуміла що нам краще залишитись друзями.

Він мовчав. Дивився кудись позаду . І руки в кулаках стиснув. Думала що вдарити мене хоче.

 - Це все він?! Так, Ти ж знаєш що він награється тобою. Розумієш це ?

 - Припини! 

 - Що захищати  Його тепер будеш?

 На плече лягля рука . Я повернула голову.

 - Здоров, друг. Тобі моя прислуга не потрібна. Я беру її собі .

 - Ну Ти і Козел.. Так би врізати тобі. Та неохота руки брукати,  не друг.

Пішов до гри. Так більше не обертався ..

Добре що цього разу без бійки. Майже мирно обійшлося.

 - І чому я не здивована.

 - Твій господар , наказує прибрати у покоях! Швидко і щоб було до блиску.

Кинув ключі. Звалив.

Хотіла б закритись десь в кімнаті почитати або фільм подивитись. Та де там.

Прибрала за годину. Вимила . Речі поскладала . 

Він валився до кімнати не роззуваючись . Наробив слідів на підлозі. Стерпіла. Перемила.

Уже готова йти. Тут те чудовисько знову; 

  - Підеш в магазин. Купиш пожувати. Вечір фільм буде на дворі.

   - Ггг, мг..

  - Не розчув? Повтори!

  - Добре.

  - Отожбо, вали!

Чортяка, чудовисько, Сволота. Як Ти набрид.

Але видихнула. Купила різні снеки. Воду.

Прийшла на подвір'я де буде фільм.

 Ден побачив мене. 

 - Привіт , що між вами сталося. Юлю наче бджоли покусали .?

 - Незнаю. Я тут до чого. Сам розберися з нею!

Дістали обоє. Усе в них амури. Я ж тільки проблеми розгрібаю , чи не малі . ..і в рабство..

Вожатий хмурий пішов.

 Знайшла ворога в самому центрі. Ну дійсно де б його величності бути.

Скинула усе на канапу. 

 - Не подавись часом!

 - Ти куда , зі мною будеш.

 - Та ти ж! 

 - Сіла поки добрий, дивись в екран.

 Втупила очі до болю . Стрічка "сам у дома". Усі діти регочуть. Я ж ледь стримую сльози. Так завжди. Кевіна шкода, сам на Різдво.

Ілля поглянув на мене , стер великим пальцям сльозу з ока.

 Пошепки сказав;

  - тут сміятися треба. 

  - шкода його.

 Він завмер, стис мою ногу. 

   - Не треба шкодувати Тих , кому це непотрібно.

Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий - зорі. Що кому.