Світанок у долоні

 Анастасія

Коли втамували спрагу і голод. Почалась підготовка до сну. Я ж спальники мала з Ю. Ну і як мені тепер ночувати, правильніше з ким!?

  От це так попандос.

Ворог тепер не замічав мене. Спілкувався з тими дурнями. Що знущались надімною. Ну й пофіг. 

Сама розбирусь. Стала в войовничу позицію. Руки в боки до роботи. Почала крутити інструкцію. Палатку складати не дуже добре виходило. Та я не здавалась.

 Що поставлю впаде і так напевно 50 разів. Оггг рятуйте?!! Вже хотіла просити допомоги. Як почула кроки. Обернувшись розгледіла дівчат, вони підійшли . З глузливим виглядом, сама висока сказала:

 - Що мала, де твої хлопці а? 

Друга додала,:

 - Дреманули , Вона ж чучело . Зубища жилізні, волосся солома. А очі як калюжі. 

Реготали на всю.

І боляче попхали на землю. Я впала. 

Та перша дівчина нахилившись до вуха пригрозила.

 - Не стій на дорозі у Христі! Він не твій. А то пошкодуєш. Чула шмаркачко!?

 Повалили усю мою роботу за секунду.І втекли.

Сіла і дивилась на свої руки. Коли впала не побачила як їх здерла.

 Хто сама невезуча , так знову нападає негатив.

Потрібно переключитись на щось позитивне.

 Вожатий прийшов, оглянув моє спорядження.

І покликав до себе , там напившись чаю,  дивилась в одну точку.

 - Гей ,( махаючи пальцями) зможеш сама, чи допомогти?

 - Вибачте. Думаю що ні, не впораюсь.

 Він ще щось говорив. Я не чула. Так , треба тікати. Добратись до хати відпочинку самій , подалі від цього пекла.

Я інстиктивно кивала.

 Тоді Олег , промовив:

  - Що з тобою? Ти бліда дуже ? У тебе проблеми?

Так , дуже багато.  Та відповіла звично.

 - Ні , все добре.

 - По тобі не скажеш, ну як знаєш. Так палатку складемо. Буде біля нас стояти. На всяк випадок.

 - Добре.

 - Де твій спальний мішок?

 - Я подрузі відала.

 - ого, цікаво. Сподіваюся подруга в нашій групі?

Бо всі інші пішли до кінця.

 - ммм власне, хотіла сказати.

І тут вірвався Ілля кинув спальник на ноги.

 - Розтяпа( і пішов).

Я ж червона як помідор. Стояла. Що це було, це не мій спальник?! І де Він його взяв?

 - Не знав , що Ілля може стати подружкою ..кг.. весело..

Пішов насвистуючи.

Згадавши погрози дівчат оглядалась врізні боки.

Та здається, цього ніхто не бачив. Маю надію що вожатий не проговориться.

 Помістивши усі свої речі до палатки , на вогнище що розвели , я не пішла. Нічого доброго не чекатиме там.

Закрилась і гралась  на телефоні. Як знову почувся звук. Різкий ніби хто плаче.

 Відкрила. Та навкруг нікого. Може почулось.

Сіла прислухатись і говорити до себе почала.

 Що це не моя справа. А раптом хто в біді!

І звук повторився. Я ж відчула озноб по тілу.

Повернула голову.

Там хтось зове на допомогу. Треба допомогти.

Вибігла у суцільну темряву.

Так і стояла. Тут відчула присутність людини за спиною. Обернувшись побачила Христину .

  - Ей, ти впорядку?

  Вона сиділа скрутившись клубком. І плакала.

  - Що з тобою? Покликати когось?

  - Ні , блаю не треба. Можеш.. Ти ..побудь зі мною. Дуже прошу.

  - можливо краще до мене підемо в палатку? Я сама.

  - Не хочу заважати іншим відпочивати .як побачать що це зі мною. Піднімуть шум.

  - А.. ( замовкла , не знаю про що з нею говорити)

  Після довгої паузи. Вона сама почала:

  - За що, я ж його з чистим серцем, а він. Хіба так роблять. Скажи? Гик, Сволота ! Безтолоч! Ще пошкодує.

 Поняття не маю про що це вона. Та гадаю їй треба виговоритись. Думаю Я остання людина, котрій треба це чути .

  - У тебе щось є з ним ?..

Чи то з докором , чи з милістю. Я вже не розрізняла.

 - прошу, це Ти про кого?

 - Ой та годі тобі вдавати святошу! Добре знаєш про кого!

З ненавистю в очах виплювала . 

 - Він мене відштовхнув, Я маю знати чому?

 - Може Ти не в його смаку?

 - Що , та як. ти . Ну стерво . Я так і знала що ти з ним . Зараз і розберусь з тобою.

Вона взяла брусок з дерева і пішла в наступ. Кидала усе в мене.

Я відбігала і наштовхнулась на особистого Ворога.

 - Втихомир свою дівку, а то на людей кидається!

 Христина виглад мала епічний. Мов тварина що дістала сказу . Волосся розкуйовждене, очі червоні від плачу.

 -  Ти з нею? Скажи? З цією псиною!

 - Сама Ти псина .( додала Я)

 - Ей тихіше, дівчата. Не робіть шуму. Вже відбій давно.

Розходимось . 

Взяв Христину під лікоть і поволік, тихо до неї говорячи.

Я не чула. Повернулась в палатку. Там вовтузилась. Сон не йшов. Глянула на годинник. Пів на 5 ранку. От і перепочила на славу.

  Одяглась , розчесала волосся. Сон вже не прийде. Хоч зустріну світанок.

 Вийшла з палатки , довкола така тиша і спокій. Якого бракує. Вирішила зробити кілька фото , повітря таке чисте, запах хвої. Так гарно. 

Милувалася красою, гілка хруснула під ногами. З'явився той кого не чекала. Ну що ж це таке!

 - доброго ранку.

 Вигляд мав, наче не спав. Дуже Бадьорий.

  - Ще не зійшло сонце. Це ще не ранок.

Він наче не чув мене.

   - хочеш чаю?

   - Ні..

Знову глянула на годинник. Там вже пів на 6. Ми мовчали.

І визирнуло сонце. Захват захопив повністю. Я вдивлялась у цю красу, що поступово прояснялась.

Ілля зловив мою руку , підніс до сонця і сказав:

 -  Це Світанок у долоні.