Договір або тимчасово перемир'я.

 Анастасія

  Закрила руками обличчя. Потерла трохи. Щоб розбудитись. Але де там . Сон хилив і затагував.

Прокинулась від шуму довкола. Хтось кричав, і співав . Усе на купу. Відкрила палатку . Вже опівдень сонце в горі. Навколо шум. Шлунок загуркотів.

 Так , треба поїсти. Вийшла до решти. Усі з апетитом наминали кашу. Я з'їла цілу тарілку. Юльки ще не було видно. От загуляла дурепа. Переживай тепер.

 Почали активно збирати спальники. І шикуватися , у  групи. Оглядала в усі боки. Та де там зрадницю не видно. Нашвидкоруч зібрала свій рюкзак. Її речі збирала дівчина з іншої групи, сказавши що тепер помінялася місцями і піде з ними. Вияснювати Я нестала. Все одно. Годі переживань..через неї ..

 Перекликаючи усіх по черзі , помітила знову набридлого блазня. Що це таке ?. І чому він піде з нами?. Все настрій  стрімко знову пішов в низ.

  Він побачивши мій погляд ухмилився . Так ми рушили.

Йшли не спішучи . Багато говорили, розповідали веселі історії. Більшу частину шляху слухала. Так на середині, взяла участь у розмові. Відчула поштовх у плечі, ледь не впала. Заду підтримував Він.

  - Йолоп, Я ж могла впасти!

Дівчата , що йшли поруч , відійшли вперед . Остерігаючись.

  - І що? Я ж впіймав.

  - Справді, ( вигнула брову) Ти ж і штовхнув!

  - А хочеш, я розповім усім яка ти страшна коли спиш. Ще й соплі течуть з рота. Справжня собака.

У мене купу фото на телефоні.

   - Ти не посмієш. ( відчула рум'янець на щоках)

От халепа, що як Він справді наробив тих знімків.

Нехай тільки спробує. 

   -  Так що? Перевіримо?

   - Що Ти хочеш? Відчепися? 

   - Я сказав що хочу, Ти не послухала! Знаєш що Я почув зранку на сніданку? Анастасія вештається з Ромою! Прогулювались вдвох, ще й цілувались!. Ти думаєш Я все пропущу крізь вуха. Попереджав. Правда? Нуль реакції.

  В паніці відступала. Він з кожним словом находив на мене. Розлючений, наче іграшку улюблену забрали.

 Притулилась спиною до дерева. Група вже давно позаду. Ми вийшли останні. Моє хвилювання зростало. І ТУТ Я Зметикувала.

  - Давай перемир'я? 

Стояв впритул до мене і постава руки по обидва боки . Справжня пастка. Розглядав наче під мікроскопом моє лице.

І чого там шукає?. 

   - хм, перемир'я? Краще договір!

 От сатана. Щось жахливе замислив. Я воліла відмовитись . Бо розуміння того що приходить Йому в голову . Саме небезпечне і бридке.

   Так він побачив мій вираз обличчя.

 - Якщо не погодишся , Я найму хлопців , і поламають твого "дружка" так що скоро не встане! Що? Ще будеш роздумувати? Тут охочих підзаробити багато.

  Мені стало зле. Я не на жарт злякалась. Що як він не бреше.

  - Що Ти пропонуєш! Тільки нічого протизаконного!

  - Це згода ! Це не має відношення до закону. Ти моя власна тварина. І повинна мене слухати в усьому що я не скажу. Тобі ясно!

Стукнув  кулаком по дереву. Кров виступила зі щиколоток. Я закрила очі , опановуючи емоції.

 - Лише на час табору. На більше Я не згодна.

  - Побачим!

Відповів, і  гордою ходою пішов , наздоганяючи решту групи.

Піднесла голову до неба, перемир'я це не договір подумала. Але  Я зроблю так як хочеш . І тоді договір стане тимчасовим перемир'ям!...