Світло серед ночі

 Анастасія

 Розбіглася падати на коліна , вже. Що це за вигадка. Нести мене. Теж мені супермен. Сама впораюся.

 Сидячи милувалася красою довкола. Краєвид шикарний і свіже повітря. І гадала як буду сходити. Так може і цього разу Влад допоможе. Але жодної уваги до мене зі сторони хлопця не було. Після квітів. Грав незнайомця. Дратує. Що за ідіоти навколо.

 На тобі нафантазувала собі. Лицаря. Але і  за то спасибі. Ми побували близько години на горі. Наробили кучу різних кадриків.  Задоволені і веселі. Настав момент спуску. Страх був сильнішим за біль. Як не правильно ступлю. Так не зчулася. Як сильні руки підняли мене у повітря. Огледілась. Ну знову Він. 

  - Я самотужки зможу, постав на землю.

  - Замовкни і побудь трохи чемною. Від твого лаю . Легше нести не стає. Тушка у тебе велика.

Дружки Іллі пройшлися повз. Зареготали. Почувши промову недолугого товариша.

 - Зараз як трісну. ( і лупнула рукою в плече)

Рука пашіла, нічого не подіяло. Ворог йшов як з м'ячем, після фізкультури. 

  Юлька сміялась позаду, і коментуючи :

 - Гарно виглядаєте.

Все більше даючи жару в вогонь.

 - Так, відпусти Її. Я сам понесу.

Рома стояв , перегородивши дорогу. 

  - Ти їй не друг.І не хлопець .Щоб таке робити!

 Колишня подруга втрутилась:

 - Ей , почекай ти теж не друг. Дай дорогу. Може поговорять і примируться.

 - Тебе ще не питав що робити. Я сказав упусти на землю.

Мене злило , що це Вони командують. Не запитуючи моєї думки. Наче я приз який треба виграти. 

  Я крикнула:

 - Денис, допоможи.

Вожатий кинув на них злий погляд. Забрав мене, додавши.

 - Настя не річ, щоб ділити її. Шуруйте до себе в групу. Там на вас зачекалися.

Хлопці не поспішали і дивились з вогнем в очах. 

 - І не влаштовуйте сцени. Бо на цей раз , покарання буде сильніше, прямо додому поїдете. Ви ж чули директора?!

З сильною неохотою зрушили з місця. 

Було вирішено командою вожатих, що ночувати будемо в горах. 

Так знайшов гарну полянку. Простору і чисту. Активно витягували палатки, мішки . Розстелили покривало. Сіли готувати . Дівчата швидко наробили перекус. Хлопці ходили по дрова. Наближався вечір. Розпаливши вогонь, всілись. Втамувавши голод , дружно співали. Було затишно і по вечірньому романтично.

 Побачила що двоє друзів. Пішли разом.

Нічого хорошого з цього не буде. Підскочила на ноги. Рушила до них.

Далеко зайшли, так тільки як зупинились. Накинулись один на одного без діалогу. І що це таке.

 - Негайно припиніть. Що Ви робите? 

 Та ніхто не звертав увагу. Я не витримала взяла з землі палку і пішла в наступ. Била обох. 

Вони разом розвернулись, з айками  і ойками. Відступили на відстань.

 - Ви обоє ( показала вказівним пальцем на них) , дістали. Досить мене тягнути. Той на свою, те на свою. Я Вам не іграшка! І руйнувати дружбу через мене, теж не варто.

 Рома: - Але , Насть.

  Я : - Без але. Я не хочу ставати перешкодою між вами.

 Ілля: Багато уваги, з чого Ти взяла? Це не тобі вирішувати. Непхай свого носа, в хлопчачі справи.

 Ром: - Не говори до неї так! 

 Я: -  буду, як Ти висловився . Маю право.

  Ворог: - Шуруй до решти. Бігом!

 Я:  - Сам іди!

Ми троє стояли наїжені , кожен по своєму. 

 Так Рома підійшов , взяв за руку : 

  - Пішли разом? За одно поговоримо.

  Подивилась на Іллю. Він схрестив руки на грудях. Очікуючи вердикту . Який я зроблю собі сама. Обираючи , не знала що тепер робити. Відштовхну, Образиться той. Піду Ілля життя недасть.

  Вже робила вибір. Як позаду нас . З'явилась тінь.

І ніхто не розпізнав в ній Христину. Усі затамувавши подих. Вона вийшла:

 - О привіт, я думала тут нікого не має.( мило усміхалась Іллі)

 Ага звісно, тому ти тут стирчала. Слухала розмову.

 Воно і на краще. Я пішла з Ромою. Та спиною чула Його лють. Думаю не пробачить . Мій вчинок. Так мені байдуже. Хай з подружкою говорить. Чи то дівка , все одно.

  Копала все що попадало на стежку. Рома говорив. Та половини не чула. Лиш кивала зрідка. І сміялась, для підтримки розмови. 

 - То ти згідна?

 Про що це Він. Блін. Як не гарно , вийшло і перепитувати стидно. 

  - Та так, ( почухала шию)

Він підняв у повітря покрутив. Поставив.

 Очі сяяли як світло серед ночі!