КРОК за кроком!

  Анастасія

Заспокоювала Юля , говорила. Що усе пройде. Це тільки так граються , невпевнені у собі хлопці. Кортіло швидше приїхати додому. Набрала маму. 

  - Мам , я вже достатньо часу провела у таборі.Може приїдеш швидше?( З мольбою в голосі промовила)

  - Ні , сонце ми ж домовились. Усе буде добре. Я трохи ще попрацюю. В тебе щось сталося? Можливо хтось ображає?

Так хотіла виговоритися. Сил не було терпіти.

  -  Все добре ( збрехала).Працюй. 

  - Ти ж не обманюєш, правда?

  - Правда.

  - Ну тоді, Я спокійна. Гарного відпочинку.

 Ми ще поговорили на різні теми.

  Але легше не стало . Подруга потягла нас на дах . Ми зняли взуття. Щоб не чути кроків. І вийшли на верх. Було тихо, і спокійно.

  Вона відволіклась на телефон.Вибачилась і повернулась на зад. Я сперлась на перила і блаженно закрила очі. Фух , от чого зі мною таке відбувається.

  Подуло свіжим запахом м'яти. Вдихнула на повні груди. Впало покривало на мої плечі. Повернулась:

  - О знову Ти!? ( зкинула з плечей плед, наче він був отруйний) І чому Я не здивована. Шпигуєш за мною?

  - Бачу бракує тобі дресури. (Схопив моє лице за підборіддя, стис).-Запам'ятай Ти Моя Собака! Більше нічия все ясно?!

   - Що за маячня, Я людина у якої є почуття! Ти не називай мене так, зрозумів. Боляче , болить.

    Він дивився в очі, і відпустив. Сам мав не кращий вигляд. Око підрухло. Губа розбита. Погляд скляний.

  Як у серійного вбивці. Жах подумала . 

   Відступив на крок.

  - Завтра Рома буде з тобою говорити. Тиж не зробиш дурниць. Пам'ятай що завжди будеш на крок позаду.- Тільки мені вирішувати твою долю. ТИ МОЯ ВЛАСНІСТЬ!

 Страшенна лють розїдала мене. Як він сміє приказувати.

  - ТА ХТО ТИ ТАКИЙ!!!

 Він силою притяг до себе. 

  - Не зрозуміла, Я Кожного поб'ю. А тобі ще більше веселощів гарантую. Подумай добре!

Ілля вдихнув моє волосся. Відпустив і вийшов.

 Боже , що за нечисть в цьому хлопцеві. Як я маю вчинити. Не хочу завдати болю Ромі. Воно ж скажене. І  погрози звучать переконливо . Треба прийняти рішення. Дотягнути ще кілька тижнів до завершення табору більш менш спокійно. Чи просити захисту у нового друга.

  Завтра усе це обдумаю. Трисло усе тіло. Чи то від шоку, чи від Його рук. Що за дикість. 

 Спускалась сходами до кімнати. Намилувалась краєвидом. Вдосталь.

  На ранок. Боліла голова. Здається з тими подіями пропустила вечерю. Зібралась швидко. Думала поради спитати у подруги. Що ж робити .

 Та не так сталось , як гадалось. Підійшовши ближче почула розмову:

 - Досить з неї. Ти перегинаєш палку. Своїми знущаннями.

 - Тільки не кажи що подружилась , і хочеш щоб я забув свій план!  Що я дурень .  А вона чарівна дівчина.

 - Ілля заспокойся.

 - Що Юль. Хіба не ти мені допомагала. Тепер що змінилось . Азарт втратила . Чи совість відкрилась.

Мммм. Так цікаво. Що там з Вожатим? Доповісти директорці?

  - Не влізай до моїх стосунків. Я допомагаю як можу. 

Сказала більше не буду....

   Ганебного стану годі придумати. Здавалось наче падаю вниз з того даху.  Вона грала в Його гру. Означає що сама не краща. Я ж придумала собі "подругу".. Весело напевно спостерігати.  Знати усе наперед. От наївна дурепа. . Так як він сказав,що завжди на крок по переду . 

Тепер Я знаю Його крок . Крок що доповідає і підмовляє. КРОК за Кроком!

    Від автора.

Любі читачі, коментуйте, лайкайте Я дуже радію кожному. Як бачу що читаєте і переймаєтьсь історією героїв.  

       Ви надихаєте писати далі!:)*****