Ревнощі чи вечірні ліхтарі!

Анастасія

 Хлопець опанував себе одразу. Зиркнув. Щось хотів відповісти. Та налетіли групи дітей. Вімкнули музику. Дискотечний шар миготів яскравими світлами. 

 Воно і найкраще. Вистачило з ним спілкування!

Пора розваг. Шукаючи Юльку, натрапила на Христину, такою розмальованою . Ніби їй всі 20 років. Підводкою обвела очі. Губи червоною помадою.  

І запитує: - Бачила Іллю?

  -Так, он там . 

Його вже слід простиг. Просто не хотіла говорити. 

 Так , де ж Юля?

 Я шукала . І побачила силует біля лавочки на якій недавно сиділа. Добре розгледівши. Пара цілувалась. 

Не хочу заважати. І ввійшла у середину. Там зіткнулась з Ромою .

 - Ого, маєш відпадний вигляд! Потанцюємо?

 - Заведемо публіку.

 - Супер. 

Ми танцювали під різні треки. Коли включили медляк. Я вже стояла сама. Бо йому хтось зателефонував .

 Бачила зацікавлені погляди хлопців. Та чомусь усі переводили в іншу сторону. І з жахом, як від саранчи тікали. Я сперала на свою невпевненість. Але закортіло обернутись..

   Ілля стояв позаду свердлив гнівним поглядом.

Що таке? "Друже" не тішить програвати.

Тут налетіла Христина випрошуючи танець і почала з ним крутитись на місці. Щось кольнуло. Боляче під серцем. Захворіла, чи що?

  Рома прийшов посеред танцю. 

 - ходімо, чи вже пізно?

 - ходи.

Ледь торкаючись одне одного. Я відчувала дивні відчуття. Сподівання,  хлопець що танцював зі мною, вів задумливо. Переглянувши за плече , зіткнулась з Іллею. Знову злий. Закрила очі. Повернулась до Роми. 

  - Коли він дасть мені спокій?!

Чи то до себе, чи то до нього промовила..

  - Скоро. (Якось задумливо відповів) Гадаю , по закінченні табору.

  - Ну тоді Я щаслива. Цей день настане.

Одна прядка випала з зачіски і Рома заправив за вухо.

 Я мило усміхнулась . Ми продовжили дивитись один на одного. Але нам знову завадили. Змінилась музика на швидку. І він провів до стіни. Подякував за танець. І кудись зник.

  Юля принесла коли , обговорили події. Кожен свої. Виявилось нарешті у них  з Деном усе буде класно. Це вже великий плюс.

Усе було дуже добре. Нарешті, ми розважались. Веселились. Щой не відчула як чиясь сильна рука потягла мене за волосся. Мало іскри з очей не вийшли.

  Христина стояла за спиною. Сказала:

 - Ей, ходи поговоримо.

Тут я не витримала. Дала їй по нозі , так сильно. Що ледь не впала. Так ми наелектризовані вийшли.

 - Що Ти нариваєшся? Збожеволіла? 

 Придивилась , та там теж п'яний писок. О ні, що знову те саме! За щооо!!!!!

  - Не заговорюй зззуби , Віннн сказав що Ти Йому житиии не даєш. Постійно вішаєшся , просиш погуляти. Не багато на себе береш?! Га?

Я стояла в шоці. Це все кіно, повторюється тільки через мого Ворога! Ну це вже занадто! Як так обріхувати мене. 

    -Це не я роблю а Ти.

  Юля прибігла з Вожатим . Ден повів її сп'янілу спати.  

  - Дай йому спокій! А то ще не так дістанеш!

Белькотіла ще щось . Я не слухала.

 Сіла на лавку. Вдихала повітря і заспокоювалась . Морально і фізично.

 Ілля вилетів з будівлі білий як сніг. Примчав до мене. Щось розпитував. 

  Я стисла кулаки і з силою вдарила, просто в щоку. Рука заболіла моментально. Гіркий присмак крові ,у  роті  , вкусила себе за щоку.

  - Не смій до мене більше лізти!!!!

 Оскаженів, піднявся з трави . Так наче ні  звідки появився Рома став перед мною.

  - Ти чув її? Більше  не лізь. Тепер вона має захист.

  - Що,? Ого , бачу моя собачка загуляла. Змінила господаря?!

   - Відвали , а то !

   - Ну , цікаво і що ж це Ти мені зробиш. Що друже ? Сподобалось собачка? Заведи свою! 

 Хлопець вдарив Іллю в живіт. Той зігнувся. Зашипів . І почалась справжня бійка. Вони товклися . Наче ніколи друзями не були! За пояс у боксі так не змагаються. Як Вони.

   - Досить, ви ж покалічетесь припиніть!!

Ніхто не слухав. Я побігла за допомою. Вожатих.

 Вони роз'єднали їх. І покарали. Так вечір було зіпсовано. 

  Я ж з мріями про вечірні ліхтарі на вечірці . Сиділа на лавці заливаючись слізьми , і сумувала за домом.