"Ватра"

Анастасія

  Подякувала за тренування Ромі. Вийшла на сніданок. Подруга все випитувала де це Я пропадала. Відмовчувалась. Настрій був паршивий. Так до додому хотілось, до своєї кімнати. Тиші і спокійного життя. Ці качелі виснажили мене повністю. 

   - Що з тобою?

   - Ти про що?!

   -  якась сумна , хочеш гарну новину?

Мені було байдуже. Але кивнула.

    - слухай, кажуть що ввечері буде "Ватра" . Будемо сидіти собі, пісні співати, і біля вогнища грітися. Клас,

скажи ?

  -  Незнаю. Не дуже хочу йти. 

  - Давай( Штовхнула в плече). Буде весело.

  -  ну добре.( Хоча сумнівалась що піду)

Ввечері дівчата бігали , малювались, зачіски робили. Ніби на вечірку. Я ж відкрила книгу просто валялась. Тут влітає Елька . Прибрана і марафет навела. Зиркнула у мою сторону. І з пафосом:  - Що лежиш собачко, так -так тут тобі місце!

   Грюкнула дверима, що шиби затрислись. Мене ніби багнюкою облило. Ну скільки можна.??

  Змія! Натякає що таким як Я там не місце. Ох і даремно. Розпочала. 

 Відкрила шафу , витягла свою червону сорочку в білу клітинку і короткі чорні шорти. Розчесала волосся. Підкрутила кінці. Губи зволожила блиском. Посміхнулась до дзеркала. І вийшла до Юлі.

   Подруга виглядала відпадно! І дуже стильно.

 Ми зробили пару компліментів одна одній . І рушили до вогнища!

  Народу було багато. Всі веселились. Ще б пак , перша вилазка. Поміж усіх , ми пробирались і попадали на траву. Майже перед самим костром. Якось стало спокійно. Прийшов хлопчина з гітарою , спочатку стиха а після впевненіше став грати. 

  Усі замилувались. Я впізнала мелодію і тихо наспівувала слова. 

 - Ого , круто співаєш, може спробуєш голосно?

 Чи боїшся ? 

 - нічого не боюсь. 

   І засівала голосно, і вправно. Музикалка з 4 років. Мамуська записала. На вокал. 

 І співати я люблю. 

 Вкінці пісні була пауза. Шоковані від мого голосу, чи що це з ними?

 І тут хтось один заплескав. Потроху усі аплодували.

 Було приємно. Як після концерту.

  Але Його погляд запам'ятався найбільше. 

Невдовзі усі приєднались і почали разом. Пізніше веселились на повну. Я відійшла в бік. Забагато уваги.

  Стояла собі спершись на горіх. Тут позаду хтось дмухнув в вухо. Я обернулась і що це з ним, чому так мило усміхається. Знову знущається.

  - Красиво лаєш собако.

 - А Ти не пішов би далі!

  - Ні, я маю завжди тебе під наглядом тримати.

  - Навіщо?!

  - Щоб ще когось не забрала..

Я не розумію про що це він. Блазень, кепкує..

  Думаю приємних моментів вдосталь. Треба йти.Аж раптом Він схопив за руку і потяг за собою..

  - Зупинись, куди мене ведеш!.

На мої слова, лиш посилив захват. Ми зайшли в той самий сад , де першого дня. Я так вбивалась через цього козла .

  - Чого , Тобі , Треба??

  - нічого, хотів вигуляти собочку, а то що ж я за господар а?!

  - Дурак Ти і все.  

Він розвернувся ляснув мене по сідницях.

  - Не смій , на мене так казати ! Чула!

Мене пекло (ніби на кропиву сіла). Я розкисла. 

  - Мені набридли твої ігри . Що Ти хочеш??

  - Та не вже, я тут думав що граєш в це тільки Ти!

  -  Я не збираюся вислуховувати твої недолугі приколи ,і гадки не маю що Ти собі придумав. 

Я не договорила, він стис мені горло . Ледь могла дихати. Дивився як я задихаюсь і сміявсь. Розтис пальці, Я рванула і відкашлючись прошипіла: -Хворий придурок!

 Він ще більше  веселився. Здавалось що ніколи не забуду його сміху .

 Вийшла сходами , на поверсі побачила сусідку-зміючку.

Ледь тримаючись на ногах . Спускалась вниз сходами. Як побачила мене: --ґО ґґ.( Гадаю це сміх) - яка поважна собака! Що Анастасія? Весело тобі , а??

 Від неї несло дешевим бренді. Де вона дістала алкоголь і чого так наликалась. Я хотіла обійти. Та знову  до мене: - Думаєш він поведеться на таке?!

Та тиж чучало .. ґґґ.. саме натуральне..Тільки Я заслуговую бути з ним. Чула Я , не ти !!

 І трисла мені тим пальцем перед очима. Взагалі не розуміючи про що шипить та змія. Рушила далі . Та совість. Моя не дозволила . Повернулась. Повела до кімнати. Вона брикалась . Та кликала : - Чуєш, хочу Іллюшку? Заклич,( ниючи і скиглячи).  

  За що це зі мною. Кинула її на ліжко. Сама пішла шукати Рому. Бо того придурка. Більше на метр не підпущу. І треба купити балончик. 

  Рома стояв з хлопцями. Я помахала. Підійшов веселий. 

- Ром , там Елька напилась дуже , буянить. Боюсь щоб директорка не взнала. Що робити?

  - От дура, зараз зганяю до Іллі . Тільки він з нею може дати раду.

  - ммм. То де мені тепер ночувати?.

  -Можеш до мене, але там хлопці. Почесав голову.

  -Так , йди до Іллі. Він сам  в кімнаті. Думаю до ранку провозиться з Елькою. 

 - Ні , тільки не туди .

 - що не туди? Повернулась і знову те хворе . Та щоб йому..

 Рома доповів обстановку. Він рушив до Зміїної шкури. А мені тикнув клучі. Капець. Як я можу бути там. Найбільший ворог . Все крутиться біля нього.

 Я би пішла до Дениса.  Але ситуація не позволяє. Не хочу підставляти.

 Зігнула голову і пішла шукати кімнату. Відкрила , там було чисто на диво. Впала на ліжко поверх покривала. Міцно заснула. Снилось ніби чиїсь губи цілували шию . Гладили волосся. І запах , знову чути м'ятою. Ніби наяву. 

  От би завжди так! Аж дивно, після усіх  цих подій, такий гарний сон. Напевно в сні є біла полоса як вжиті.

  Котра дає стимул не розкисати, і не забувати про світле і добре.