Почуття, що заважають мстити!

  Ілля

  На далі вирішив тримати дистанцію. Тому з хлопцями вичікував Її .. Вона прийшла на стадіон з книжною. Така гарна , у голубому платі, з дрібними квітами. Нагадувала фею. Присіла почитати. Цікаво що?!

Тут і ми приєднались. 

  Жуючи яблуко, не відводив погляду . А другани вже веселились. Жбурляли яблука. Дівчина скривилась і утекла.

  Потім Настя боялась сама виходити. В певній мірі , розумів що через мене. Підмовив Юльку. 

  Так вона їхала, ніби плила. Чарівна посмішка осяяла лице. Була такою вільною і повітряною.

 Хлопці затисли великами. Я стояв по заду, підстаховуючи ( боячись щоб не впала).

 Вона боролась і боялась , її тіло трусилось як осінній лист навітру. .. А тоді зметикувала, покликала вожатого. Ми дали маху. 

   Потім повідомили  про приїзд Ельки - це маминої подруги , дочка. На щастя посилили її в кімнату до Ангелика.

  Я вже знав, що зможу вільно прийти до неї. Так і завалився у перший день приїзду. Блаженно закрила очі, слухала пісню. Роздумував хвилину і вирішив пожартувати. Вона впала.  Я награно сміявсь.

  А тоді мене дуже здивувала. Почала битись , хах, це було смішно. Відважна і як дика кішка. Кидалися одна на одну. Я вже не витримав і вигнав до Ванни. Щоб охололи. Свого Ангелика притримав в коридорі. І тут ще зі мною, вирішила поборотись. Легенько скутив , так ще словесно добила. Розумів що це чиста правда. Але не хотів приймати правду.Почулися кроки Ма . Вирішив уникнути зустрічі. І втік через вікно з Елькою. Бо вона б теж не в належному вигляді. Покоцана була..

   Юля запросила ввечір  до кімнати. Думав відволічуся трішки. І пішли подурачитись. Хитрунка обманула. Покликалаще Настю. Дівчата видно веселились. Як ми зайшли одразу помінялись . І моя не виключення. Стала стидатись, зашарілась, і тиха така. Я ж лютував. Чого це так витрачається на Рому!?. Навмисне, все мені на зло!?

 Ще та Христина , в рот заглядає бісила. Я вирішив погодитись, щоб швидше відчепилась. Та згодом як випала пляшка, на мого Ангелика. Вона вибрала сам на сам!!! Що це ! Вона ж Його не знає. Хіба не знає що будуть робити. Я був такий злий. Думав вибухну. Другу довіряв. Але все всередині рвалося. Десь за пів години кивнув Юлі ,що покликала. Бо я не жилізний. Можу і другу пику набити. Як повернулись вирішили розходитись. Настій так зіпсувався. Як вийшов з Ромою на двір. Так і прямо спитав : - було!?

 Друг посміхнувся: - ні. Мене пустило і окрилило.Я пробрався в коридор, очікуючи її.  Вона вийшла, негаючи часу затис рота. Ангелик так приємно пахла. Я відчув що вже в мені щось змінилось. Я не міг контролювати себе. Поцілував з такою силою на яку був здатен. Хотів щоб запам'ятала. Пішов щоб не наробити більше... Просто утік сам від себе. Та від нових почуттів, що зародужувались у серці ...

  Наступного дня вже зранку посварився з Ма. Звісно через батька. Вона вимагала розуміння, яке я в той час не міг собі дозволити і уявити. Все було шкереберть.

  Так , як вийшов був дуже злий, захотів все перекинути. І знову Вона. Налякана і червона. Накричав. Бо був лютий за слабкість до Неї. На свої почуття, що заважають мстити!