П'ять хвилин сам на сам.

 Анастасія

 Якось після переклички , Юля ,( бачила через які круги пекла проходжу , зі своєю сусідкою, от дратує , просто слів бракує!! )запросила до себе в кімнату. Спланували дівочу вечірку. Та так сильно реготали. Що вожаті у третє приходили. Сварились . І попередивши ,ще раз штраф, і прибирання на  території табору. 

    Ми веселились, танцювали, співали. Було дуже круто.

    На такій веселій ноті хтось кинув каміння в вікно. Всі сконцетрували свій слух. Завмерли в очікуванні.  Подруга  не боячись ..Відчинила , зайшли хлопці. 

  І куди ж без мого Ворога. Хлопці  були не ті ,що крутились з ним постійно, і капостили Мені. Якісь старші , і дуже симпатичні. Був серед них такий високий, блондин. Виглядав дуже порядно, і охайно. Мав блакитні очі, і дуже гарний голос. Я  Все дивилась  би, не перериваючи контакту. Та Юля вирішила перезнайомити усіх. Декотрі вже познайомились.

 Та не Я,  витаючи в рожевих окулярах. Почула своє ім'я : - Це Настя.

 Я слабо усміхнулась . І зашарілась. І диво що Ілля нічого не додав. І не зганьбив мене ще тут .

  Хлопець протяг руку : - Роман!

   - я боязко кивнула і не подала свою. Бо мала вже гіркий  досвід . З тим поганим хлопцем. Що навчив не довіряти людям. Параноїком роблюсь. 

   Ми повсідались на килим. Тай розповідали страшилки . Але якщо відверто, це було не дуже прикольно. 

   Юля відчула що обстановка псується. Каже:- Друзі, а Давайте пограємо пляшки?

  Усі підтримали , нову тему.

 Дівчина що сіла поруч зі мною не відривала свого погляду від бовдура( Іллі) і кожен жарт "недолугий" звісно. Підтримувала смішками, легенько била по плечі. Не розуміла, що з дівчиною ,повернулась до Юлі: 

- Що з нею?( Вказала пальцем.)

  - А що? 

 - Чому Христина себе так дивно веде , якось награно, з нами була , інша??

  - Та вона запала на Нього. Ще з минулого року. 

  Я відчувала тривогу в грудях і пришвидшене серцебиття. Що це зі мною!?.

 - ммм.. (більшого не могла висловити)

Подруга сплеснула в руки привертаючи до себе увагу.

 - Народ граємо, досить базікати!

Юля крутнула пляшку, з під солодкої коли. І потрапила саме на Христину.Тепер дівчина , крутила бо як на дівчину пропускається діЯ.

 Попала просто на Іллю, усі разом крикнули. П'ять хвилин сам на сам?!

 Та Він не спішив йти. І сказав:

 - Обераю дію. 

Дівчина засвітилась. І лукаво промовила:

- прогулянка на велику завтра?

Він : - ок.

Всі проголосили: Ууууууу!!!

Так гра крутилась і кожен виконував або присідання, або віджимання. Та коли крутнув  Рома , я побачила азарт і ще щось . Так , випало на мене. Я відчувала погляди усіх і "особистого Ворога " особливо. 

 Рома: - дія, чи сам на сам?!

І іскорки веселощів. Я хотіла бути сміливою і випалила:  - сам на сам!

 Усі в подиві переглянулись . Тоді ми вийшли .

 Було трохи не зручно говорити, я соромилась. Повсідались на підлогу. Побачила рани на руках. Спитала, що сталось.

 Він просто :

- Тренування з боксу.

 - І так завжди, боляче?

 - Ні, якось привик...

 - не розумію як привикнути до болю. Цеж біль.. 

 - біль відчується після спарингу. На рингу , є лише Ти і твій противник.

  - зізнаюсь, що теж подумувала спробувати . Коли  накопичується гнів і злість . Немає на кому зігнати. Груша як на мене альтернативний варіант.

  - Це добре, але в міру. Хочеш навчу боксувати?

   - Мг , але боюся що не вдасться. І  Ти будеш з мене реготати.

 - Ні , обіцяю. 

 Повільно наближив свій мізинець до мого і сказав:

 - Скріпемо?

 - Давай..

 Саме після цього. Увійшла Юля оглянула зацікавленим поглядом. 

 - Що так довго, вже більше 30 хвилин Вас немає? Ми переживати почали...

 Рома подав руку і підняв з підлоги мене. 

 - Так Ми заговорились.( І підморгнув)

Відповіла тим же. І пішли до решти.

 Вечір закінчився швидко. Дивував лише цей блазень, постійно невдоволено  зиркав , по черзі то на мене, то на Рому.

  Якщо Я уникала погляду . То мій новий знайомий витримував і додавав дров у вогонь. Бо мій ворог виглядав дуже небезпечно. Руки стиснуті. Губи постійно кусав з середини.

 Що Йому знову, не сподобалось ?!

Що так довго були, чи те що обрала не дію.

Намагалась про це не думати.

 А зрештою,  яка Йому різниця!

 Хлопці повертались назад до кімнати, тим самим шляхом. Через вікно. Я вирішила що теж маю повертатись. І рушила коридором.

 Проходила темний коридор , без жодного освітлення. 

І раптом відчула чиюсь руку , що схопила і затисла рот.

Я мало не обпісялась, з страху.

Придурок промовив пошепки:

 - Не кричи. Бо кару за непослух знаєш.

Я закамяніла. Тоді впізнала голос хлопця. Зарухалась у право  і ліво. Хитаючи - вириваючись.

Ще раз попередив, і на диво забрав руку.Притис до стіни . Поставив руки по оба боки. І зробив це. Що я ніколи не забуду!

Потис свої губи до моїх .

І сказав:

 - Ось це означає -- п'ять хвилин сам на сам !