Привіт в обід

Анастасія

   Він робив моє перебування в таборі , все більше нестерпнішим. Одного дня вийшла на стадіоні почитати книгу. Сиділа на першій трибуні. Аж раптом прилетіла огризка від яблука. Обернулась і узріла цілу компанію придурків. В своєму стилі регочучи і кепкуючи з мене. Так і встала щоб підити. Ці дурні почали жбурляти в Мене з усіх сторін. Хто в ногу, хто в живіт. Я бігла не оглядаючись . Знову зломлена.       

    Такими вчинками Вони не обійшлися. Якось Юля випросила  мене на прогулянку , велосипедами , їхали насолоджуючись, волосся розгойдував вітер. Здалося , спокійно . Допоки не відчула штовхання . То з правого , то з лівого боку. Ах Ви гади і тут дістали. Хлопці з  двох боків тиснули велосипед. Я налякана , ледь не впала. Але щось тримало позаду і звісно це був Ілля.

   Тримав за багажник і примружуючи очі від сонця . Мило усміхався. Наче не він був винен у скоєному. 

   -  Я сказали Відпусти!

 Та де там. Мої слова пролетіли, вже в котре , повз Його вуха.

   - Не хочу! 

    - Я пожаліюся на тебе твоїй матері. 

Знала що на нього це не подіє . Просто була в паніці. 

    - Так , і що  саме собачко налаєш?

     Як же дістало, дурне привізвисько ( яким нагородив цей бовдур).

   - А те, що знущаєшся з мене. 

   - Вона не повірить . ( Відповів гонорово).  

Це Я знала. І треба було щось і ще придумати. Побачила Вожатого крикнула : -Гей!  Денис глянув на мене. І "згая"  на чолі з ватажком розійшлася. Ну нарешті. Але трусило мене добряче...

   Якось на другий місяць перебування, сповістили про нову дівчину . І по великому щастю мою сусідку по кімнаті.  Зрозуміла по розмові дівчат, що мати дівчини  подруга директорки ..   А. Звали  її Евеліна. 

   Це дівчись одразу не імпонувало мені. Поводилась зверхньо. Як зайшла до кімнати, то так, наче королева. 

  От би була гарна пара з тим бовдуром. Подумала Я. Під стать Іллі. І посміхнулась. А Вона ж подумала з неї.

  - Щось смішне побачила?

  -  Ні я так, нагадала анекдот.

   - То поділись?

    От змія. Вже все хоче знати. Ага дзуськи!

 - Гадаю тобі не буде смішно.

   - Ну думаю як раз навпаки. От чула, від свого друга, що назвали тебе собакою. От цікаво які в Тебе, можуть бути анекдоти. 

 Я почервоніла як рак. От сволота. І що Він справді з нею дружить.Одне одного варті. Блазні. На людях голове правильних ріжуть. 

   Наступилась не маючи жодного бажання з нею спілкуватись. Хай думає що хоче. Кобрааа. 

  Лежала на своєму ліжку, блаженно закривши очі слухала трек Дана Балана "hold on love".

   І тут як щось крикне в саме вухо.

  - Привіт в обід!