Хороші люди ,теж роблять погані вчинки.

 Анастасія

  Наступного дня, прийшла Юля. Сповістила розпорядок дня. Ми поснідали . І вдвох рушили на зарядку. Мені хотілось поговорити з Вожатим. І вибачитись . Що через мене у нього проблеми. 

  Але на стадіоні було не до цього. Спершу ми розминались , далі ділились на команди. Граючи волейбол. З рахунком 12: 7 виграли у дівчат. 

  І весело рушили до їдальні. Насолоджуючись перемогою . Подруга побачила мій Талісман і запитала : - Ого, бачу Ти вже маєш залицяльника?

 Я зашарілася і тихо промовила:. 

- Гадаю, хто це. Бо не маю уявлення. Наразі у мене лише вороги. І Ти. 

  - Єй, а як же Вожатий? Може це він? ( Зі смішком промовила Юля)

  - Можливо.( Я ще більше почервоніла)

І оглянула зал . В надії побачити Дениса, але замість нього зустріла погляд того , кого б краще не бачила.

  Під його оскалом, апетиту не було взагалі.

Я вибачилась. І рушила в туалет. Хоч трохи взяти перерви. Вмила лице холодною водою . Чого Він зиркає на мене! Чекає що далі буду битись з ним. Ні я піду іншим шляхом.

  Та вже хотіла повертатись в зал. Як двері зі скрипом закрились . Він стояв далі у своїй привичній позі. І оглядав мене з низу в верх. Наче король світу .Стадо мурах пройшло по тілу . Я не витримала перша:

  - Чого тобі!? Ти що не бачив таблички. Це дівочий туалет! 

   Він таємничо посміхнувся. 

   - І що з того?!. Куди хочу туди і йду собако. Що лаєш далі?

  Як він мене дістав! Вирішила просто пройти повз. Але цей дурень загородив дорогу . Ставши як скеля.

   - Чого Ти добиваєшся?! Хочеш знову облити? Обізвати ? Чи вже щось нове придумав!

 Ілля схопив мене за плечі , навис наді мною. І загарчав:

   -  Не забувай своє місце ! Якщо будеш погано поводитись . Ще не таке влаштую, зрозуміла. 

 І боляче стиснув ( там точно будуть синці від пальців).

   - Мені боляче, пусти!

Але він наче не чув. Я знову спробувала достукатись ..

  - Пусти, мене болить придурку!

  Він на мить наче оговтався і послабив хватку. Тоді шепотом біля самого вуха сказав:

  - Попроси як належить.

   - Будь ласка(ледь стримувалась щоб не розплакатись)

Ілля підсунувся майже впритик подивився на мій кулон. І диво посміхнувся. 

    - Гарний ошийник? Як гадаєш?

    Я наче окропу напилась .Не може бути щоб цю річ подарував саме Він. Ні, я не вірю. Це знову знущання наді мною. Я не поведусь.

  - Це не ошийник. А подарунок Від хорошої людини!

 Хлопець подивився якось,  аж занадто уважно,  на моє лице . А тоді відпустив . 

 Саме зараз було чути стукіт у двері. Вже зібралась велика черга дівчат. Усі були розлученні. Не знали що коїться. Тоді цей блазень відкрив двері. І повернувшись до мене сказав :

   - Хороші люди ,теж роблять погані вчинки.

 І вийшов!

  А я гадала . Що це було?! І як мені з ним  далі поводитись. Його поведінка лякає , і розлючує мене. 

 Яке Ти маєш право так говорити і гратися зі мною несе Я лялька. Я ще покажу Тобі! Ігроман недороблений!!!