Дівчина з сірими очима

  Ілля

  Уперше побачив Її, коли мені було 11. Важкі часи були для моєї сім'ї. Тато зраджував мамі . А мати вдавала що нічого не знає. А от я дізнався зовсім випадково, просто батько забув мобільний на тумбочці. Ма попросила Йому занести. Підійшов і побачив на екрані незнайомку підписану як робота. Але після дзвінка прочитав переписку і зрозумів Все . Знайшов її у соцмережі . І побачив там  з донькою. Невагаючись ні секунди кинув силку для табору. Бо вже тоді придумав помсту.

   Я  не дозволю забирати тата з сім'ї.

Хоч він вчинив так паскудно. Але я любив Його. Можливо якби поговорили про все. Не наробив би стільки дурниць. 

Чи шкодую?

Звісно, чи зробив би  це знову? 

 Так, адже зустрів дівчину з сірими очима!

  Я стояв на сходах біля корпусу. Ма була вражена, адже я ніколи не допомагав їй з гостями. Проте у мене були свої плани. 

  Вона вийшла з машини. Була зовсім тоненька і на вигляд справжній Ангел. Я ще більше розлютився!

 Коли вона привіталась і голос був  у неї ну дуже красивий. Мене ще більше охопила лють. А коли доторкнулася рукою, наче вдарило струмом. Я одразу відмахнув. Боявся нових відчуттів. І звісно бажав помсти! 

 - Не треба забувати для чого Вона тут!!!

 Повторював в думках собі. З анкети знав Її ім'я і інші уподобання. 

Думав, як краще познущатись і побачив на подвір'ї собаку. Тому й прозвав Її.

  Бачив як широко в здивуванні округлились її очі. Неймовірного кольору. Сірі з краплинками золота.

Вона подобалась мені, але  це була б слабкість. Я не міг собі таке дозволити!

  Провів до кімнати, дав команду. І дивився на неї наче  зачарований. Вона була налякана. Але намагалась не показати. 

   Коли повів до їдальні, побачив усіх . Друзям я розповів про план. Тому Вони усі притихли і по команді почали сміятися. Дівчина вибігла , я почав переживати і попросив Юлю піти до Неї. Яким би покидьком не був. Я не знав скільки зможу противитись своїм почуттям.

  На лінійці одразу шукав її поглядом. Вона стояла біля вожатого. Ревнував вже тоді . 

  У кімнаті, з хлопцями прив'язали відро . Я чекав як зайде і стискав руки в кулаки. Думав ну чому вона не дзвонить щоб нажалітися . Чому терпить. Але якщо Вона знає усе і вдає. Так з цими думками. Вона увійшла і вода облила її з головою.

   Я був упевнений що їй усе відомо. Тому і накричав. Гримнув дверима.

    Через цю витівку Вожатий заставив коридори мити по усіх трьох поверхах..

     На ранок почув від Юлі, що Вона дуже захворіла. І вирішив піти подивитись. Та коли прийшов. Вона вже одягнута і охриплим голосом співала словами що здорова. І здається була б рада бачити Дениса а не мене. Ну звісно. Після такого. Тоді Я знову  заревнував і нагрубив . А Вона так завзято штовхала . Ще й потягла за волосся. Тоді відчув лють. Відштовхнув, не розрахував сили. Настя вдарилась. Не повірив , думав  що грає зі мною. Підійшов ближче та помітив що непритомніє. Схопив на руки. І ледь чутно доторкнувся устами до Її  блідих , гарних  і таких бажаних губ. Прошепотів " Пробач". 

 Відніс до медичного кабінету.