Присмак м'яти

 Анастасія

 Прокинулась, бо дуже боліла голова. І здається , пропав голос. Мене усю трусило. Я випила ліки. І знову поринула в сон. Снилось щось таке , що й сама собі дивуюсь. Ілля , знову цей хлопець. Ну за що. Але дивно що увісні він був зовсім іншим. Добрим і чуйним. І дивився з ніжністю на мене. Я майже повірила , та підійшла ближче. Коли доторкнулася , митю  перетворився на тирана і став  жадно мене душити. 

    Здригнусь і закашлялась . Відкривши очі побачила за вікном світанок. Слава Богу це сон. Але був дуже реальний. Навіть занадто.

     Стукіт в двері , вивів з моїх думок. 

       -Хто там!?( Сказала дуже грипло).

Це був Денис: 

- Я прийшов дізнатись як Ти? Чи нічого не треба?

 - Ні , дякую. Мені  вже краще( чомусь збрехала Я) . 

 - Поміряй температуру, принесу тобі щось поїсти. 

Апетиту взагалі не було. Але турбота мені дуже подобалась. Тому я погодилась.

Вожатий вийшов. Я дивилась на ліжко навпроти. Воно було порожне. Це трохи дивує, бо усі мають сусідок. Можливо це і на краще. Проте ще є думка , що  моя сусідка поки  не приїхала .

  Знову хтось стукав. Але одразу ввійшов. Це була Юля: 

    - Привіт, як Ти ? Чула про твою застуду. Як так сталось? Вчора була напрочуд здорова?

     - Це довга історія. 

Незнаю чому, але розповідати їй просто не хотіла.

      - Ясно, ну тоді можливо щось потрібно? Сніданок?

Я саме хотіла відповісти. Як увійшов Вожатий з підносом їжі. Мило усміхнувся. І поставив на столик.

   - Гаразд , ну тоді я вже піду. Бачу є кому про тебе піклуватись. 

 Подруга вискочила з кімнати , ніби обпечена. А Денис не звернув уваги на неї. Ніби так і мало бути. Щось мені підказує що між ними щось Є. Якась дивна реакція Юлі на нього. Добре, потім розберусь.

 Вожатий глянув на термометр. 

  - Ну що здорова, 38'9. Треба викликати медсесту.Батькам повідомити. Олену Сергіївну.

  - Прошу не треба , я вип'ю усі ліки . Тільки нікому нічого не говоріть . Добре?

   - Ну гаразд, не бійся. Якщо не хочеш я буду стежити за твоїм станом. Відпочивай.

 Пройшла майже година. Мені покращало, температура спала. Змінила одяг, привела себе в кращий вид. Хоча це було важко. 

  Двері в третє відкрились і Я подумала що це Денис. Тому хрипло сказала:

  - Температури немає, стало краще.

Але це був не він.

  - Радий чути, пора йти на прогулянку . І служити Господареві! Як вірні собаки роблять. А не лаяти на господаря усім під ряд! Мені через тебе прийшлось мити коридори.Так що виконуй накази без помилок, зрозуміла!?

Від люті і ненависті штовхнула Іллю що є сили. Та Він того й чекав . Навіть не зрушив з місця. Тоді Я смикнула  за Його чорне волосся. Він загарчав. І відштовхнув мене. Сильно вдарившись спиною об шафу. Всього секунда , Я знову відчула темряву і слова які добивали мене:

   - Що задумала, Лежати. Вставай , негайно!

Але сил піднятись , не було.

 Чиїсь сильні руки підняли мене і віднесли кудись. Де не буде цього ідіота хворого . 

Останнє що відчула це присмак м'яти на губах. І втратила свідомість.

:) Автор :  Друзі привіт хто читає . Як Вам історія??

Буду рада , як залишете коментар , зірочку.

Не судіть строго, це моя перша книга .

Усім добра!!! І гарного настрою. Щиро вдячна ,  що зі мною :)))ваша Меланія Блек!****