Ніч перед боєм

I

Цей день починався не так як зазвичай. Зазвичай я просипався на світанку щоб дати курям їсти, покосити траву і погнати пастися корів. Сьогодіні я прокинувся ще до сходу сонця, була моя черга ставати на варту.

 - Ей ти мене чуєш? Давай вставай твоя черга іти на варту,- штуркає мене мене солдат і далі каже,- давай хучіж, я вже спати хочу.

- Добре, добре вже встаю.

Хлопець встав позіхнув і поспішаючи вийшов з намета паралельно вдягаючи легкі обладунки.

Озирнувшись навколо не було звичного пейзажу сільської ферми, а був пейзаж звичайного воєного табору, хтось оглядав свої обладунки, хтось розмовляв біля багатя і дивився у нічне небо, були й ті хто нічим не переймався і просто спали.

- О Сол зараз ти на варті?- махаючи онією рукою скав солдат що стояв поблизу деревяних воріт зроблиних на скору руку, аби у випадку чого хотяби трохи себе захистити.

- Привіт, як бачиш моя черга,- сказав Сол позіхаючи.- А твоя коли твоя черга почалась?

- Ну моя вже скоро має закінчуватись, а тобі тут стояти аж до світанку, так щей вбитву ступити, не пощастило тобі.

- Твоя правда не пощастило, але що поробиш треба стояти на варті, а то ще не хватало щоб на нас напали посеред ночі.

З цього посту було далеко видно, а головне що було добре видно ворожий лагерь в якому все метушились і так наче всю ніч не спали.

- Як думаєш хто переможе? - зненацька спитав товариш.

- Ну в нас більше за них, тай на нашому боці маги Ердларга, тому думаю що ми їх з легкістю переможем. - сказав Сол пробуючи щось побачити в темноті.

- Я б не був таким впевненим, адже на їхньому боці дворфи і орки які з легкість зможуть кількох з собою забрати, так щей ельфи які магією володіють не гірше магів Ердларга. - сказав знайомий дивлячись в середину табору.

Так ми ще мовчки стояли деякий час.

- Ну моя зміна на цьому скінчилась, удачі. - сказав знайомий, а піля цього пішов в сторону табору махаючи мені рукою.

Тепер Сол стояв сам. Дивився він у бік ворожого табору, а також на поле битви. Цих два табора розділяли лише поле і річка яка протікала десь посередені поля.

II

- Бий його, я на тебе ставив, коротун! - кричав один з орків, - Да, саме так, туди його!

- Зеленомордий, не піддавайся йому! Дай йому в того червоного носа. - кричав дворф.

З дворфів і орків було невилике коло в середені якого билися дворф і орк. Не зважаючи на різні габарити опонентів, вони тримались на рівні. Орк спробував схопити дворфа за голову, але низькорослий скористався своїм розміром, спочатку пригнувся щоб руки орка його не дістали, а потім проскочив в нього між ногами і поки орк не встиг стати во весь зріст стати застрибнув йому на спину, орк почав загинати свої руки собі за спину щоб дістати дворфа, але через свою кількість мязів не міг достатньо далеко загнути руки щоб це зробити. Дворф скористався моментом і почав душити орка, але в якийсь момент орк почав падати на спину, тим сам придавивши дворфа.

- Орк лежить на землі зомлівшим, а мій побратим лижить під ним і не може вилісти, - сказав якийсь дворф з толпи, паралельно чухаючи бороду,- то хто переміг?

- Тоді влажтуйте ще одну бійку щоб дізнатись хто з них переміг.- пожартував ельф який стояв недалеко від того кола.

- Хмм, звучить не погано, а ти мені довподоби ельф.- сказав орк який це почув,- Гей хлопці ви чули, що запропонував цей ельф?! Давайте влаштуємо ще одну бійку, щоб дізнатись хто з них переміг!

Після цих слів всі почали радісно кричати.

- Цього не буде!- ризко крикнула одна ельфійка,- ми тут не для того аби між собою битись, а для іншого, краще прибережіть сили на завтра і підготуйте свої обладунки і зброю.

Почувши ці слова всі хто дивились на бійку, скривили лиця, але послухали її і розійшлися забравши орка який зомлів від прийому дворфа, так і самого дворфа який через вагу орка неміг нормально ходити.

- Їм пощастило Інабелла з ними нічого не зробила,- сказав ельф який запропонував ще один поєдинок,- головне щоб вона не дізналась що то я перший сказав, бо мене можуть покарати за недисцепліновану поведінку .

- А якби сказав я, то мені нічого не зробили б, навіть якби дізнались, бо мій вождь любить такі поєдинки,- висловився орк що стояв неподалік,- чому ваший вождь не любить такі поєдинки?

- Бо в нас є така штука як десцекліна, може чув колись.

- Не переживай, чув просто в нас своя десцепліна.

  Через деякий час почало світати, що означало початок битви.

- Сол іди заміни свій обладунок на більш надійний бо з цим ти довго не проживеш.- порадив знайомий паралельно вдягаючи свою броню.

- Якраз збирався іти.

Сол зайшов до свого намета і розпочав одягати броню яка була наче легка, але мала деякі металеві вставки.

- Сол, ти яку зброю візьмеш, спис чи топор?- заглянувши в середину запитав знайомий.

- Не то і не то.

- Як це, тоді з чим ти підеш?

Сол усміхнувся, підійшов до своєї торби і дістав з відти меча.