Глава 27

Захар хотів сплатити моє морозиво, але я запротестувала, сказавши, що сама собі куплю. 
Чому його доброзичливе спонукання пригостити мене викликало в мене такий бурхливий протест? Сама собі дивувалася. Вдома у Валевського я уплітала його їжу за обидві щоки, анітрохи не відчуваючи себе збентеженою. А тут…
Прості ж ласощі, а не соболину шубу мені пропонували купити. З його боку, це звичайний прояв уважності до знайомої дівчини. Чи не зобов'язує ні до чого. Але я вперлася як ослиця. Погрозила, що вечір зараз закінчиться і я піду додому.
Захар зі сміхом підняв руки, показуючи, що здається.
Прийняла своє морозиво від продавця як дорогоцінну нагороду, переможно посміхаючись.
Я й раніше помічала у Захарі цю поступливість. Якщо я на чомусь наполягаю, він швидко відступає, дозволяючи мені відчути свою маленьку перемогу над ним.
Поки гуляли торгово-розважальним центром, я втомилася рахувати скільки разів він провертав подібне. Непомітно втягував у якусь безглузду дитячу гру, а потім програвав мені.
Хто перший наступить на сходинку, хто перший з'їсть морозиво, хто не розсміється, той і переміг… 
І мені ніяк не виходило не вестися на його провокації. Ще й відчувала щеняче захоплення від своїх виграшів. Давно не почувала себе такою веселою та безтурботною. Таке дозвілля мені було до душі. Жодних нічних клубів і галасливих тусовок, які так подобаються Антону.
Майже як справжнє побачення.
Якого в мене до пуття ніколи й не було. Наші з Антоном зустрічі вічно несли у собі якийсь відтінок драми. То батько мій був проти, то грошей в Антона не було, то моя робота забирала мене в нього. Усі наші розмови крутилися навколо його проблем, його настрою, мрій.
Раніше я вважала, що тільки йому нудно поряд зі мною.
Бажання дістати телефон і запустити якусь іграшку у мене сьогодні жодного разу за весь вечір не виникло.

Ми тільки відійшли від чергового грального автомата, на якому Захар спустив свої останні ігрові жетони, не витягнувши жодного призу, у той час, як у мене набрався повний пакет м'яких іграшок. 
- Ти мені спеціально піддаєшся, так? — грайливо допитувалась я в нього, дивлячись на нього знизу вгору. — Ну, зізнайся. Ти віриш, що якщо не щастить у грі, то обов'язково пощастить у коханні.
Він рухався неквапливою ходою, підлаштовуючись під мій крок, несучи не тільки своє пальто, а й мої покупки. Дещо раніше, Захар підтвердив, що я з Антоном запрошена в заміський будинок Валевського і порадив мені взяти туди з собою купальник. Довелося собі його купити.
До нього додалося трохи канцелярії. Мені хотілося оформити свій бізнес-проект барвисто, тому я взяла набір кольорових маркерів, ручок, кілька папок, упаковку паперу. 
- Я вірю ..., - почав він, але тут звідкись збоку від нас пролунав чийсь здивований вигук "Синок! Захар!" і він відреагував на жіночий голос, замовкнувши та повернувши голову. Зупинився. У салоні жіночого одягу, повз який ми проходили та звідки його покликали, знаходилася невелика групка покупців. І ось одна з них дивилася на нього з радісним виразом обличчя.
Захар швидко нахилився до мого вуха і сказав: 
- Це моя мама. Підіграй мені, будь ласка. 
- А чому...? — тільки встигла спитати, а перед нами зі щасливою усмішкою вже стояла жінка середнього віку. Її щастя від несподіваної зустрічі із сином було таким неприкритим, щирим. Видається, вони давно не бачилися.
Коли Захар згадав, що в нього є лише мати, у моїй голові намалювався образ холодної суворої дами, яка пригнічує сина своїм авторитарним характером. Насправді переді мною була наймиліша жінка. Весь її вигляд одразу навивав в уяві картини домашнього затишку, гору пирогів на кухні та теплих в'язаних шкарпеток.
Середнього зросту з невиразною зовнішністю, скромно одягнена. Таких звичайних жінок повно навколо, у магазинах, у метро, ​​на ринках і ти ніколи не звернеш на них свою увагу. Ніколи не здогадаєшся, що ось іде мати гея, а тим більше мільйонера.
На відміну від її двох подруг, що за нею підійшли до нас. Її компанія становила їй разючий контраст. Ось хто виглядав як матері мажорів, що роз'їжджають на дорогих машинах з особистими шоферами. Причепурені як до виходу у театр дамочки зі слідами пластику, що омолоджує, на обличчях.

Начебто вони привітно привіталися із Захаром, поцікавилися станом його справ, здоров'ям, але за їх натягнутими усмішками та поглядами на нього, я побачила їхнє справжнє ставлення до нього. Зухвалий вискочка. 
— Хто міг би подумати, що твій Захар так високо підніметься? - сказала одна. - І в кого він тільки пішов? Навіть не скажеш, що він твій син.
«Чому тобі такій дурепі так пощастило?» — уловлювалося за її словами.
Чемна усмішка примерзла до губ Захара. Він трохи примружився, дивлячись на цих двох. 
— Захаре, будь обережнішим, — повчально сказала друга. — У бізнесі не можна покладатися лише на успіх. Вона штука мінлива. Як рулетка у казино. Спочатку завжди щастить, але потім втрачаєш не лише початковий виграш, а й влазиш у борги. 
— Зазвичай я в удачу не вірю, але сьогодні мені справді пощастило. Зустріти давніх маминих подруг, які так щиро хвилюються за неї… Я тепер спокійний за неї. 

  Мама ж Захара зовсім не вловила знущання у словах подруг, ні сарказм у відповіді сина. З материнською гордістю милувалася ним. 
— Захар не хотів з'їжджати від мене, — почала вона пояснювати всім, — але я наполягла. Переживав, що я почуватимуся самотньою. Дорослому чоловікові треба жити окремо інакше так усе життя біля матері й проведе. — До цього вона поглядала на мене крадькома, не наважуючись відкрито висловлювати свою цікавість, але тепер відкрито перевела погляд на мене і в її очах радості нітрохи не поменшало. Навпаки! Жінка мало не лопалася від захоплення, що її розпирало.

- Це твоя дівчина, Захаре? 
- Так. Це моя Яна.
Я скромно промовчала. Ага, ось в чому він просив мене підіграти. Прикинутися його жінкою перед матір'ю.
Спростувати його слова, це вважай принизити його перед тими двома пихатими курками й розчавити цю милу жінку. Видається, вона подумки вже остаточно звела нас із Захаром як пару. Я не була настільки жорстокою, щоб просто зараз розбити її ілюзію. 
- Боже мій! - Вигукувала вона, розглядаючи мене. - Яка гарна! Аж дух захоплює! Покрутись, покрутись…
Я спершу не зрозуміла, чого вона хоче від мене. Потім до мене дійшло і я, трохи ошалівши від її прохання, зробила оберт навколо своєї осі, демонструючи всім свою фігуру.
Ну звичайно, матері Захара захотілося похизуватися перед подругами красою своєї майбутньої невістки. А дивитись у мене, правда, було на що. Хоч роби селфі та виставляй в Інстаграм. 
— Така вся ладна, солодка, — захоплювалася жінка, вганяючи мене в фарбу. 
Отже, вона з тих матерів, що готові прийняти будь-яку жінку сина, не ревнуючи та не питаючи, хто вона і що вона являє собою. Аби йому подобалася. Ще й ліжко їм постеліть. Ідеальна свекруха, доки він нову собі не знайде. Яке ж її спіткає розчарування якщо вона колись дізнається, що її ідеальний син… кхм, гей.