Глава 20

Але поплавати Валевському не вдалося. Тільки він пірнув, як у двері хтось увійшов. Високий великий чоловік із папкою в руках наближався до нас, дивним чином, впливаючи на атмосферу навколо навіть на відстані. Загальна розслабленість та піднесений настрій змінилися настороженістю. Валентин схопився і сів рівно, Захар підвівся, простягаючи руку для рукостискання.
 Ні разу не бачачи і не знаючи його, я одразу здогадалася, хто це. Аура господаря світу, яка виходила від цієї людини, настільки пригнічувала, що колишній прояв влади в Радима щодо мене чи мажордома тепер здався мені якоюсь дитячою грою. Жалюгідним наслідуванням.
Олігарх Валевський кинув папку на столик перед Валентином і підійшов до басейну. Зупинився на краю, спостерігаючи, як на іншому кінці виринає Радим. Присів.
Радим помітив його і, не приховуючи прикрості, поплив назад.
Як тільки він став на дно, його батько вимовив отруйним тоном:
 — Не повірив, коли мені доповіли, що ти до хати якусь дівчину притяг. Думав хлопці з охорони переплутали щось, але ні. Мій синок у своєму репертуарі. Знаєш, як я не люблю це місце, але ти змусив мене спуститися сюди. Що за новий закидон такий?
Радим відповісти не встиг.
 - Це моя ... - почав Валентин.
 — Вона моя дівчина, Костянтине Федоровичу, — перебив Валентина Захар.
Олігарх озирнувся, швидко почергово глянув на хлопців.
 — Наперед визначилися б чия вона, а потім уже кидалися прикривати його дурість. Я в курсі, що він її насильно до мене додому притяг. - Повернувся до сина. — Тільки я не зрозумів, навіщо. Вирішив змінити наречену?
 Радим у воді підійшов до бортика і поклав на нього руки, дивлячись на батька, сказав:
 — Вона просто моя гостя та нічого іншого. Я не називатиму причини з яких я її привіз, але вони точно не ті, про які ти подумав. Я одружуся тільки з Катею.
 — Катерина не дурна і гарна дівчинка, але завод вона мені, на відміну від Бембі, на жаль, не принесе, — зітхнув старший Валевський.
 — Тату, — стиснувши зуби, промовив Радим, — ми ж домовилися, що якщо я отримую Катю, то натомість серйозно почну заглиблюватися у сімейний бізнес.
 — Я якось ще не відчув твоєї обіцяної серйозності. І це мене сильно напружує, синку. Наводить на думку, що мене намагається розвести як лоха власний син. Я дав тобі достатньо часу перебіситися, перегони, дівчата… не перешкоджав усім твоїм розвагам. Розумів, що здебільшого ти все це твориш в пику мені. Просто сердишся за те, що я тебе зі спорту забрав. Але тобі раптом закортіло одружитися! А це вже інший рівень. Такого без свого контролю я залишити не можу. Твоя дружина це не просто жінка у твоєму ліжку, це в першу чергу людина з ким тобі доведеться ділити майно. Моє майно. Все, що я нажив за довгі роки, згодом розділиться між моїм сином та його дружиною, їхніми дітьми. Я маю бути впевнений, що воно не згине через те, що мій бельбас зробив помилковий вибір.
 — Я б з радістю відмовився від твого майна, — процідив Радим.
 — Я це вже сто разів чув. Що мій бізнес тобі не цікавий. Тобі, блядь, взагалі нічого не цікаво, крім швидкості, з якою ти плаваєш! Я для кого старався усі ці роки? Для кого будував свою імперію? Ти мені мстиш за щось? Я якось неправильно тебе виховував? Що й де я зробив не так?
Батько Радима вказав жестом на басейн:
 - У дитинстві ти панічно боявся води. Можливо, я зробив дурість, коли захотів, щоб ти переборов свій страх. Ти тепер, наче мені на зло, постійно стирчиш у воді. Чому ж подібне з бізнесом не спрацьовує? Я тебе штовхаю, штовхаю, а ти відчайдушно пручаєшся. Що з тобою не так? Що мені в тебе забрати, щоб ти нарешті подорослішав? Може, не що, а кого?
 - Батьку! — вдарив по воді Радим.
Олігарх підвівся, дивлячись на сина зверху вниз, сказав:
 — Відтепер, якщо я говорю прийти до мене в кабінет для розмови, то це означає, що ти береш і приходиш. Тієї ж хвилини. А не… спочатку ми поплаваємо, потім посидимо з друзями. Договір який був? Я дозволяю тобі привести в сім'ю дівчинку з вулиці, а ти стаєш слухняним та старанним. Але якщо це для тебе так складно, то…
 — Я зрозумів, що більше такого не повторитися.
 — Ну от. Зовсім інша розмова. До речі… я якось з уваги випустив. — Чоловік перевіяв погляд на Валентина та підійшов до його шезлонга. — Пам'ятається хтось слово дав, що якщо я дозволю Радиму одружитися з Катериною, то він візьме на себе Бембі. Час настав виконувати свою обіцянку. Думаю, перша леді з неї вийде ідеальна.
На моїх очах Валентинове обличчя перетворювалося на бліду кам'яну маску. Він і сам завмер як статуя.

- Батьку! — вигукнув Радим. — Валька мав інші обставини, коли він це сказав…
 - Його ніхто за язик не тягнув, - не повертаючись до сина, кинув чоловік. — Я, відверто кажучи, лише через його обіцянку й погодився.
Атмосфера ставала дедалі напруженішою. Я боялася видихнути, щоб не привернути до себе увагу. Як усе так швидко змінилося. Пару хвилин тому Валентин був такий щасливий, а тепер…
Старший Валевський тим часом продовжував:
 — Шведов мені подзвонив і запросив сьогодні на вечерю. Обговорити справи захотів у сімейній обстановці, так би мовити. Зрозуміло, що людина шукає собі зятя. Минулого разу ти сподобався йому, шкода, що Бембі була тобою розчарована. Воно й не дивно, я б теж на її місці собі за чоловіка такого бельбаса не побажав. На цей раз, я сподіваюся, дівчина не буде незадоволена кандидатом. Дуже сподіваюся, — натиснув на останнє слово, дивлячись на Валентина.
 Валентин якимось механічним рухом дістав із кишені піджака телефон. Майже не дивлячись, щось набрав у ньому. Глухим голосом сказав:
 — О котрій буде вечеря? Я мушу з'їздити додому, переодягнутися…
 — Не треба. Охорона приве тобі свіжий костюм. Я їх уже послав. Папку відкрий, — олігарх показав на неї підборіддям.
Валентин глянув на папку на столі. Він чомусь зволікав. Мені навіть здалося, що хлопець боїться до неї торкатися. Нарешті він простяг руку й обережно взяв її. Відкрив. Його вії опустилися, приховуючи очі, але я встигла вловити в них швидкоплинне полегшення.
 - Веселенькі фото вийшли, не знаходиш? — із сарказмом сказав старший Валевський. — Не розкажеш, що на тебе найшло? Чому мого майбутнього кандидата у президенти понесло у таке місце? Життя нудним здалося? А що за шалави поряд? Мені через пару місяців чекати на здирницю із заявою, що вагітна від тебе? Вважав, що мені мало тих, що від Радима регулярно заявляються, вирішив тепер і своїх мені підкинути?
 — Та коли це було! — начебто весело пирхнув Радим, але було видно, що він серйозно хвилюється.
 — Подібного не станеться, я над собою контроль не втрачав. — Валентин закрив та відклав папку. — Просто того дня трохи перебрав.
 — Трохи? — скинув брови олігарх. — Ти на фото у дрова. Тебе Литвин на собі тяг до вашої спільної квартири, яку ви "Притулком" називаєте. І в наступні дні ти теж не висихав. З якого часу ти, взагалі, став пити?
 — Це було тимчасове божевілля, — Валентин дивився перед собою, не блимаючи. Його обличчя нічого не виражало.
 — Ось тому, я щоразу вам втовкмачую як важливий правильний вибір партнерки. Очевидно, що все це почалося через ту білявку, першокурсницю, правда? Виявилася тобі фатальною жінкою. Я сподіваюся, що ти вже усвідомив свою помилку і більше з нею не зв'язуватимешся. Бембі чудова дівчина, розумниця та красуня, — олігарх потріпав Валентина батьківським жестом по волоссю. - Тобі вона обов'язково сподобається.
Радим переводив погляд із батька на Валентина.
 — Батьку, будь ласка, не треба. Навіщо тобі ще один завод? До того ж ти володієш його половиною.
 - А мені мало, я хочу його цілком. Але якщо ти заперечуєш… Весілля я тобі пообіцяв, а значить, воно не скасується. Ми лише наречену замінимо. Вибір за тобою.
 - Валько! Скажи йому! — покликав Радим друга.
Той повернув до нього обличчя.
 — Не втручайся, прошу. Ти тільки гірше зробиш. Я сам з усім розберусь.
Валентин підвівся і пішов до виходу. Старший Валевський теж збирався йти, але дорогою зупинився, поклав руку на плече Захару, схвально поплескав:
 - Забереш свою дівчину? — спитав він з усмішкою.
 — Я по неї й приїхав, — відповів Захар.
Після того, як його батько пішов, Радим, все ще дивлячись у бік зачинених дверей, не приховуючи злості, сказав:
 — Він просто змушує мене схотіти відправити його на пенсію. Звіром стати.
 — А ти досі не зрозумів, що саме цього твій батько й домагається? — Захар підійшов ближче до Радима. — Саме про такого сина він і мріє. Щоб зубами вигриз у нього спадщину, потім примножив її в сто разів, не рахуючись ні з чим і йдучи головами. Це в його розумінні означає тобі подорослішати.
Валевський провів долонею по обличчю і мученицьким тоном видавив:
 — Як же я цього не хочу, якби ти знав. Але він тепер постійно мені Катею загрожуватиме. Доки не позбавлю його влади не заспокоїться.