Глава 2

— Вони вважають мене нікчемністю, невдахою, — відповів на моє запитання Антон. А саме: навіщо йому знадобилося показувати мене цим багатим снобам.
- Нехай тепер знають, як мені в житті пощастило, - кинув в мене щасливим поглядом. - Їм таку дівчину ніколи не дістати, - обійняв мене і запитливо запитав у вічі. - Правда, га? Адже я один такий щасливчик?
— Звичайно, дурненький, — ласкаво скуйовдила його волосся. - Ти знаєш, що я дала присягу на могилі матері, що в моєму житті та в моєму ліжку, як і в неї, буде тільки один чоловік. І цього чоловіка я вже собі обрала.

 Ми, обіймаючись, стояли біля входу до гуртожитку Антона. То був мій перший візит до нього. Раніше він бував у мене.
 Темніло вже і мені час додому, але як же не хотілося розлучатися з ним.
 З гуртожитку вийшли кілька хлопців та дівчина. Приєдналися до нас. Встали поруч, заговорили з ним про навчання, про нагальні справи, курили.
 Я притулилася до коханого, слухаючи в пів вуха їхню розмову. На стоянку неподалік нашої компанії заїхав чорний лексус.
— Радим чергову шалаву привіз, — прокоментував один із хлопців, — цікаво кого цього разу?
- Катьку Зайченко, - випускаючи цівку диму, зневажливо процідила дівчина.
— Та тихоня, що з тобою в кімнаті живе? — здивувався Антон. - Сіра мишка, що з книжками шмигає по гуртожитку туди - сюди, на фіг нікому не потрібна? Лар, ти нічого не переплутала?
- Ні, - відповідь дівчини прозвучала з погано прихованою досадою. - Він сьогодні особисто за нею до гуртожитку приперся.
— Не ганяй! — вигукнув інший низькорослий хлопець. - Ти ж казала, що її на квартирі у Сиротина четверо мало. А Валевський, всі знають, гидливий.
— Як бачиш не настільки, Вітьку, — погляд дівчини звернувся у бік блискучого, у світлі ліхтарів, що запалилися на стовпах, автомобіля. - В кожному разі він її прямо зараз трахкає, раз ще не виштовхнув з машини.
 Всі подивились у тому ж напрямку, навіть я з цікавістю глянула. Чомусь мені здавалося, що автомобіль повинен розгойдуватися від сексу всередині його салону, тому що в комедіях це зазвичай показують. Але цей, з темним не прозорим тонованим склом, стояв як влитий. Втративши будь-який інтерес, я знову уткнулася Антонові в плече.
- Мені час, - сказала я йому. - Темніє вже.
- Добре. Ідемо, проводжу до метро.
 Взявшись за руки, ми залишили вульгарну компанію.
 Як добре, що мій Антон не такий, як вони.

 Наступного дня я вийшла у ранкову зміну на роботу. Свіжу випічку вже завезли, і я, стоячи за прилавком, вирізала ножицями цінники. Не проданий учора хліб уцінили, і треба було розставити знижку на вітрині.
 Дзвякнув дзвіночок над дверима, сповіщаючи про першого покупця. Зазвичай до нас так рано навідувалися лише любителі розпродажу. Я підняла очі від свого заняття та так і застигла. Двоє вже знайомих мені хлопців перебували посеред магазину та з цікавістю оглядалися. Байкер з кісками та  спортсмен.
- Привіт, красуне! – радісним голосом звернувся до мене фарбований. Він підійшов до прилавка і сперся об нього стегном, склавши руки на грудях і при цьому, нахабно посміхаючись на весь рот.
- Привіт, - похмуро буркнула я і повернулася до перерваного заняття.
Ось же зарозумілість! Думає йому раді.
- Так ось де ти працюєш, - продовжив, як ні в чому не бувало хлопець, ще раз оглядаючи приміщення магазину.
 Він що думав, я у будинку розпусти працюю?!
 — Виходить, він не збрехав, — сказано про Антона.
- І? - Вирізаючи черговий цінник, не піднімаючи на нього очей, запитала. - Ви по хліб прийшли чи на мене подивитися?
— І те, й інше, — відповів за фарбованого спортсмен, теж підходячи до прилавка. Нахабно так на мене вирячився. З ніг до голови оглядаючи. – Виявляється в Антона дуже приваблива дівчина. Цікаво раптом стало, з чого раптом така фіфа біля лузера крутиться.
У мене всередині все сколихнулося від сказу. Але я спокійно вирізала цінники.
 Ігнор, абсолютний ігнор! Всім своїм виглядом демонструвала цілковиту байдужість до таких не лузерних хлопців.
— У нас зараз хліб за уцінкою, знижка п'ятдесят відсотків, — тицьнула вирізаним цінником просто в обличчя натуральному блондину. Від несподіванки він скосив очі на яскраво-червоний папірець і тихо чортихнувся. - Братимете чи ні?
— Давай ми краще за тебе заберемо, — бавлячись ситуацією, запропонував інший хлопець. - Хочеш повеселитися з нами? Дівчатам зазвичай подобається наша кампанія.
Я зневажливо пирхнула і відійшла, розставляючи цінники. Фарбований рушив паралельно зі мною. Ходив за мною магазином і продовжував умовляти:
 — Обіцяю, чіплятися ніхто не буде.
Тут пролунав короткий смішок другого хлопця. А цей застережливо глянув на нього. - Не будемо, Максе, - начавлюючим тоном сказав він своєму другові. У відповідь йому знизали плечима.
 - Як скажеш...

Значить, спортсмен це Макс Іллін?
 Мені Антон казав, як їх усіх звуть, але не потрібна мені інформація довго не затримується в моїй голові. Тільки прізвище Ільїна і згадалося і те тому, що воно часто звучало з вуст Олі. Вона працювала з ним нещодавно. Фотографувала його для рекламних постерів серіалу, де він грає головну роль. Його назву я теж безнапасно забула. Але те, що мені про нього розповідав Антон, я запам'ятала. Він колишній актор порно. Збудував собі кар'єру на тому, що на камеру... фу! Вимовити гидко навіть.
А його друг тим часом продовжував умовляти мене:
- Що тобі подобається? Хочеш із нами на клубну тусовку? А на нічні перегони хочеш потрапити?
 Я подивилася на нього як на божевільного:
 — Дякую, не цікаво.
 Він обмінявся спантеличеним поглядом з Максом. Не прокочувало у них зі мною.
— Тоді скажи, що тобі подобається, і ми організуємо, — запропонував альтернативне рішення актор.
Знаючи, як вони зневажливо ставляться до мого хлопця. Я мстиво звернулася до Макса Ільїна, вже передбачаючи його відповідь.
 — Мені без Антона нічого не цікаво.
— Очікувана відповідь, — глузливо простягнув актор і глянув на друга. - Ну що, Захаре, здається, ми дівчині зовсім не сподобалися, але на його обличчі читалася впевненість у протилежному.