Жила собі на світі дівчинка. Звали її Марійкою. Вона дуже любила природу: дерева, квіти, різних комашок та тваринок. Біля її дому знаходився город, на якому росло багато овочів. Одного разу тато дівчинки поставив на городі капкан , щоб віднадити від моркви зайців. І треба ж такому статися,що туди потрапив наш Спуня! Як же так могло вийти? Наш герой прогулювався по лісу і непомітно для себе вийшов на стежку,що вела до людського городу. Їжачок у школі вчив назви різних овочів, що вирощують люди , і тому йому раптом заманулося подивитися на них зблизька. Сторожко ступаючи, Спуня майже дійшов до середини городу, як щось боляче вкусило його за лапку. Це й був капкан. Як тільки їжачок не намагався визволитись, у нього нічого не виходило. І тут саме нагодилася Марійка. Вона почула, що хтось плаче, і поспішила на допомогу. Але дівчинка не змогла сама відкрити капкан, і погукала тата. Удвох вони випустили Спуню на волю. Їжачок відійшов на кілька кроків, махнув лапкою на прощання, і покотився клубочком назад до лісу.