Їжачок народився навесні. Тоді, коли лише починала пробуджуватися від сну природа. Мама з татом облаштували йому дитячу кімнату, що залишилася від старших братика та сестрички, які уже виросли. Як відомо, перше,що надається від народження - ім'я. Але ніхто не міг придумати як назвати малого. "Може Пушок чи Колько?" - думав вголос тато. "Та ні, він не пухнастим буде,коли виросте!" - говорила мама, -"Та й зараз не дуже м'які чи гострі у нього колючки". Як ви вже зрозуміли, поки що їжачок був без імені. Одного разу сестричка повела його на прогулянку. Маля неквапливо брело по стежці та позіхало. Не дійшовши й до середини шляху, малий заснув і молодша їжачиха понесла його додому. Навіть коли почалась гроза, їжачок не прокинувся. "Ото вже Спуня!",- подумала сестричка, - Нічим не розбудиш!".
Вдома вона розповіла про цю пригоду, і братик вигукнув: "А це ідея! Назвемо молодшого брата Спунею!". Всі погодилися і таким чином їжачок отримав власне рідкісне ім'я. Тепер, малята, ви знаєте, чому Спуню так назвали.