Їжачок у лісовій школі

Колись давно, в одному чарівному лісі, жив маленький їжачок на ім'я Їжуня. Він був дуже допитливим і любив досліджувати кожен куточок свого лісу. Але настав час, коли йому довелося піти до Лісової Школи.
Їжачок чув багато історій про школу: про нові знайомства, цікаві уроки та веселі ігри. Але йому було страшно. Він переживав, що не знайде друзів, що не зможе відповідати на уроках і що взагалі нікому не буде цікаво з ним. Його мама, мудра їжачиха, побачила його хвилювання і сказала: "Не бійся, синку. Пам'ятай, що ти йдеш до школи, щоб вчитися. Просто будь собою, і все буде добре".
Перший день у школі був сповнений нових вражень. У класі було багато різних тварин: зайці, білки, лиси, ведмеді. Усі вони здавалися такими впевненими й дорослими. Їжачок стояв сам-один біля вікна, стискаючи в лапках свій ланчбокс.
Аж раптом до нього підійшла білочка. Вона звернулася до їжачка: "Привіт! Я Білуся. Як тебе звати?" Їжачок зніяковів, але відповів: "Я... я Їжуня". Білочка посміхнулася: "Які у тебе голки! Вони такі блискучі. А я люблю збирати шишки. Може, після уроків підемо шукати?" Їжачок був здивований. Він думав, що його голки — це те, що буде відштовхувати інших, але Білочка побачила в них щось особливе.
Пізніше, на уроці, пан Сова, їхній учитель, запитав, хто вміє швидко знаходити гриби в лісі. Усі мовчали, бо це було дуже складним завданням. Але Їжачок, який знав кожну стежку, сміливо підняв лапку. Він розповів, як знаходити гриби під старими дубами й березами, і як розрізняти їх. Пан Сова похвалив його, а інші учні з цікавістю слухали.
Так, день за днем, Їжачок зрозумів, що його особливості — це його сила. Його голки стали символом його унікальності, а його знання лісу зробили його цікавим другом. Він навчився не боятися, а навпаки — ділитися тим, що він знає. З Білочкою вони стали найкращими друзями, а згодом до їхньої компанії приєдналися інші тварини. Їжачок більше не відчував себе самотнім. Він зрозумів, що адаптація — це не про те, щоб змінювати себе, а про те, щоб знайти своє місце, залишаючись собою. І школа стала для нього не страшним місцем, а привітним, повним друзів та пригод.