Замість вступу

     А чи знаєш ти, любий друже, що окрім нашого світу, світу людей, в якому живемо ми, є інший світ, в якому панують тварини. Так, ті самі тварини, що ми зустрічаємо в лісах, зоопарках, та навіть на вулицях наших міст.
     Ти здивуєшся, але в тому світі вони живуть зовсім по-іншому.
     Вони вміють розмовляти; а мешкають у комфортних власних домівках, що збудували. Як і у нас, у них є містечки та селища, є громади, якими керує обрана з найбільш шанованих та авторитетних мешканців рада. Коротко кажучи, у них є свій добре організований та структурований світ.
     А ще вони, за бажанням, або з нагоди носять одяг. Піджаки та смокінги, сукні та кардігани, як кому подобається.

     В нашому напруженому та небезпечному світі, де всі кудись поспішають, ми вкрай однобічно сприймаємо тих лісових, степових, чи домашніх тварин, що нас оточують. Нам не цікаво, що в них є розвинений інтелект, здібності до комунікації, почуття. В ході нашої еволюції ми виробили вкрай споживче ставлення до «менших братів», хоча ті живуть на цій планеті значно довше за нас. Не дивно, що і вони до нас ставляться не надто прихильно.

     Чи перетинається отой їх світ з нашим? Майже ні. З дитячих казок ми дізнаємося про кмітливого Кота, що носив чоботи, трьох поросят, що щось собі побудували, злого вовка, ягняток, хитрувату Лисичку-сестричку, таку собі непросту щуку, та багато ще про кого, хто, на наш, людський, розсуд проявив неабиякі здібності та інтелект.
     От що я тобі скажу: все це є лише вельми викривлені нашим світосприйняттям відголоски того світу.

     Чи можна потрапити у той загадковий світ? Так, звісно. Згадай, випадково туди потрапила Аліса Льюїса Керролла, яка погналася за білим кроликом та провалилася в кролячу нору, що вела саме туди.
     Щось про нього знав дядечка Римус, старий негр, який розповідав своєму юному приятелю дивовижні історії про кмітливого братця Кролика, підступного, але простакуватого братця Лиса, розважливого Опосума та невдаху братця Вовка.

     Якби хтось із нас, непідготовлених, потрапив у цей дивний світ, нам здалося б, що ми опинилися у якійсь божевільній п’єсі, в якій ролі людей виконують тварини. Напевно тваринам, що потрапляють у світ людей, здається те ж саме, тільки навпаки. Але вони до цього звикли.

     Скажу по секрету, межу цих двох світів можна також перетнути у разі, якщо вас туди запросять. Для цього не треба багато: не втрачайте дитяче сприйняття того, що вас оточує, не припиняйте дивуватися, ставтеся до наших «менших братів», як ми їх поблажливо називаємо, як до рівних. В решті решт заведіть домашнього улюбленця. Але не як іграшку, а як близького друга. От і все! І може статися диво.

     Свого часу мені пощастило познайомитися та потоваришувати з Їжачком на ім’я Богдан. Зауважу, що це в нашому світі він такий собі сірий валькуватий їжак, а там, у своєму, він шанований впливовий пан Їжак, місцевий суддя та член муніципалітету. Стовп товариства. Саме ним я і був запрошений. Як це сталося? Я допоміг йому звільнитися від пастки, поставленої людьми, в яку він випадково попав (там, у його світі, такого просто немає). От і потоваришували. Спочатку з ним, а потім і з його вірними друзями Совою на ім’я Сава, Черепахою та Кротом.
     Саме завдяки цим відносинам я багато чого дізнався про справжнє життя тварин. А власною невірогідною історією, такою, що повністю змінила його життя, пан Богдан навіть дозволив мені поділитися з вами. Що я із задоволенням роблю.