Сова, Черепаха та конкурс медитації

(Про те, як правильно обирати суперників)

     Незважаючи на щойно описані цікаві події в цілому життя лісового співтовариства протікало досить одноманітно, щоб не сказати нудно.
     І от, щоб хоч якось його оживити, місцева влада вдалась до... Якщо коротко, то їм прийшла в голову ідея провести конкурс по, ви не повірите..., медитації.      
     А винна у всьому була Сова. Вона вважалася гуру в цій царині в Старому Лісі. Сава прославилася своїми досягненнями в трансцендентальних практиках і йозі. Вона навіть відкрила власну школу йоги, яка чомусь користувалася величезною популярністю серед городян. Тому, коли шановна Сова з’явилася з цією ідеєю у мерії, їй не змогли відмовити (тим більш, що інших ідей все одне не було).
     Виклик, як всі і очікували, прийняла Черепаха. Рептилія вважалася безумовним авторитетом в нетрадиційній філософії і вмінні проникати в суть речей. Вона не раз вражала прості уми простих громадян незбагненними для них сентенціями та одкровеннями. Особливо їм подобалося, коли і без того некваплива Черепаха раптом посеред розмови завмирала.

– В неї осяяння! – шанобливо шепотіли вони, намагаючись не відволікати мудру рептилію від високих думок. Втім злі язики поговорювали, що вона просто задрімала.

     Також забажали прийняти участь у змаганнях ще двоє відвідувачів Школи медитації, але пізніше вони знялися з турніру, щоб не перешкоджати своїй наставниці.     

     І ось з легкої руки Сави муніципалітет таки погодився провести турнір між двома духовними лідерами селища, щоб дізнатися, хто з них зможе довше перебувати в медитативному трансі.
     В мерії, консультуючись з обома учасниками, розробили регламент турніру. Він мав проходити наступним чином: за командою голови журі учасники вводять себе в транс. На це давалось десять хвилин. Якщо хтось з них за цей час в транс не увійшов – він вважався таким, що програв.
     Якщо все йшло за планом, для кожного з учасників запускався секундомір. Хто довше залишиться в трансі – той і переможе. Суддя ударом гонгу фіксує момент виходу з трансу останнього учасника, і цей час визнається першим міським рекордом, про що буде урочисто зроблений запис в Лісовому літописі.
     Ознайомившись з регламентом, гуру погодилися.
     Змагання призначили на наступну неділю в маленькому сквері біля ратуші. Про що було вивішено відповідне повідомлення біля мерії.

     Учасники, не витрачаючи часу, приступили до підготовки. Як проходили тренування у Черепахи – не відомо. Вона робила це потай від сторонніх очей (або взагалі не робила, на що натякали злі язики).
     А от як проходила підготовка Сови мені достеменно відомо, бо на деякі тренування я був запрошений.
     Як все відбувалося? Спочатку Сава перепробувала кілька нових мантр, які вводять в стан трансу, і обрала найдієвішу з них. Потім вона провела в школі інтенсивний майстер-клас з медитації; очистила чакри; пробудила дрімаючу енергію Кундаліні і кілька разів прогнала її вгору–вниз по хребту. Вона довела до досконалості найулюбленішу з поз Йоги, яка миттєво вводила її у медитативний стан.
     К кінцю тижня обидві учасниці офіційно оголосили себе готовими до змагань. На шостий день підготовку до конкурсу було завершено, а вже у неділю з ратуші винесли кілька лавок для ошатно одягнених городян, які як раз звільнилися після богослужіння, і стіл для журі.

     Суддями були обрані найбільш поважні члени громади: Їжачок, відомий своєю справедливістю і принциповістю, і старий Грак, експерт з відстеження часу і дотримання правил.
     До речі, проти Їжачка були заперечення: мовляв, він товаришує з Совою. Але, з іншого боку, було згадано, що він також в дружніх стосунках і з Черепахою. Тому ці дорікання організаторами турніру були відкинуті.
     Турнір був запланований на 11:00.

     За десять хвилин до одинадцятої учасники, журі та глядачі вже були на своїх місцях. Для солідності на спини учасників прикріпили таблички різного кольору: Черепасі – жовту з літерою «Ч»; Сові – зелену з літерою «С». Звідкись принесли два шахових годинника і розмістили їх перед хронометристом, тобто паном Граком. Все виглядало вкрай урочисто. Богдан оголосив правила турніру:

Рівно об 11:00 ударом в гонг я даю команду учасникам.  Вони починають вводити себе в транс. Через 10 хвилин пан Грак ще раз б'є в гонг. Якщо хтось із учасників реагує на нього, той визнається переможеним і вибуває з турніру. Якщо реагують всі учасники – турнір вважається таким, що не відбувся.

Якщо учасники не реагують – я фіксую що вони перебувають в стані трансу, а шановний пан Грак починає відлік часу, запустивши годинник біля кожного.

Учасник, який прокинувся (крім останнього), вибуває з турніру.  В протоколі фіксується час його перебування у трансі.

Закінченням турніру вважається момент, коли прокинеться останній з учасників. Переможцю буде вручений пам'ятний кубок; всім учасникам – почесні грамоти муніципалітету з зазначеним часом їх перебування у трансі.

     Ближче до призначеного часу претенденти зайняли свої місця. Сова принесла з собою маленький килимок татамі й сіла на ньому в позі лотоса. Тренування показали, що саме ця поза найбільш ефективна для медитації. Вона випрямила спину, поставила стопу однієї ноги навхрест на стегно іншої, і навпаки, розгорнула крила понад ніг, зробила кілька дихальних вправ і застигла в очікуванні гонгу.
     Черепаха нічого з собою не принесла. Вона прилягла в тіні дерева, що росло на краю майданчика, уважно роздивилася присутніх, потім сховала голову і лапи під панцир і завмерла.
     Рівно об одинадцятій Грак вдарив у гонг. Сова зробила кілька глибоких вдихів, щось пробурмотіла і застигла. Черепаха на сигнал ніяк не відреагувала.
     Через десять хвилин Грак повторно ударив у гонг. Гучний протяжний металевий звук рознісся вулицями містечка та налякав уболівальників. На учасників він не справив жодного враження, тому Їжачок дав команду почати відлік. Грак запустив обидва годинники.
     Публіку заінтригували всі ці приготування і удари в гонг, і вона з цікавістю чекала, що буде далі. Але година проходила за годиною, а на арені нічого не відбувалося. Сова кам'яним істуканом майже не дихаючи сиділа на своєму коврику, а Черепах тим більш не рухалась.
     Потроху містянам це почало набридати і вони помалу стали розходитися. До обіду на майданчику не залишилось майже нікого. Лише журі та дрімаючий Кріт, який вболівав одночасно за обох друзів, перебували на своїх місцях. Ще через годину, коли Кріт вже міцно спав, Їжачок повідомив Граку, що він має негайно піти у громадських справах і, не чекаючи на те згоди, непомітно зник.
     Ближче до шостої вечора він повернувся ситим і відпочившим. Грак сердито глянув на нього, але нічого не сказав.
     Ще через півгодини до Богдана підійшов представник ратуші і натякнув, що добре було б занести лавки і стіл всередину, бо йому пора додому – завтра на службу.
     Що ж до учасників турніру, то вони демонстрували неабияку майстерність, бо все ще перебували в заціпенінні і, схоже, не мали наміру з нього виходити.
     Їжачок попросив почекати ще 20 хвилин. Аж тут сталося непередбачене. Маленький павучок, який ще по обіді спустився по павутині на Саву і з цікавістю мандрував по ній, врешті заліз їй до носу. Сова чхнула і раптом прокинулась. У цей же момент Грак зупинив її годинник.