Сова, Черепаха та конкурс медитації

(Про те, як правильно обирати суперників)

     Незважаючи на щойно описані значущі події в цілому життя лісового товариства протікало досить одноманітно, щоб не сказати нудно.
     І от, щоб хоч якось його оживити, місцева влада вдалася до... Якщо коротко, то вони вирішили провести конкурс з, – ви не повірите..., – медитації.      
     А винна у всьому була Сова. Вона вважалася гуру в цій царині в Старому Лісі.
     Сава була відома неабиякими досягненнями в трансцендентальних практиках і йозі. Вона навіть відкрила власну школу йоги та медитації, яка чомусь користувалася величезною популярністю серед городян.
     Тому, коли усіма шанована Сова з’явилася з цією ідеєю у мерії, їй не змогли відмовити (тим більш, що інших пропозицій все одне не було).
     Виклик, як всі і очікували, прийняла Черепаха. Рептилія вважалася безумовним авторитетом в нетрадиційній філософії і вмінні проникати в суть речей. Вона не раз вражала прості уми простих громадян незбагненними для них сентенціями та одкровеннями. Особливо їм подобалось, коли і без того некваплива Черепаха раптом посеред розмови завмирала.
– В неї осяяння! – шанобливо шепотіли вони, намагаючись не відволікати мудру рептилію від високих думок. Втім злі язики поговорювали, що вона просто задрімала.

     Також забажали прийняти участь у змаганнях ще двоє відвідувачів Школи медитації, але пізніше вони знялися з турніру, щоб не перешкоджати своїй наставниці.     

     І ось з легкої руки Сави муніципалітет таки погодився провести турнір між двома духовними лідерами селища, з метою дізнатися, хто з них зможе довше перебувати в медитативному трансі.
     В мерії, консультуючись з обома учасниками, розробили регламент турніру. Він мав проходити наступним чином: за командою голови журі учасники вводять себе в транс. На це давалось десять хвилин. Якщо хтось з них за відведений час в цей стан не увійшов – він вважався таким, що програв.
     Якщо все йшло за планом, для кожного з учасників запускався секундомір. Хто довше залишиться в трансі, – той і переможе. Арбітр ударом гонгу фіксує момент виходу з трансу останнього учасника, і цей час визнається першим міським рекордом, про що буде урочисто зроблений запис в Лісовому літописі.
     Ознайомившись з регламентом, гуру погодилися.
     Змагання призначили на наступну неділю в маленькому затишному сквері, що біля ратуші. Про що заздалегідь було вивішено яскраве оголошення біля мерії.

     Учасники, не витрачаючи часу, приступили до підготовки. Як проходили тренування у Черепахи – не відомо. Вона робила це потай від сторонніх очей (або взагалі не робила, на що натякали злі язики).
     А от як проходила підготовка Сови мені достеменно відомо, бо на деякі тренування я був запрошений.
     Як все відбувалося? Спочатку Сава перепробувала кілька нових мантр, які вводять в стан трансу, і обрала найдієвішу з них. Потім вона провела в школі інтенсивний майстер-клас з медитації; очистила чакри; пробудила дрімаючу енергію Кундаліні і кілька разів прогнала її вгору-вниз по хребту. Вона довела до досконалості найулюбленішу з поз Йоги, яка автоматично вводила її у медитативний стан.
     К кінцю тижня обидві учасниці офіційно оголосили себе готовими до змагань. На шостий день підготовку до конкурсу було завершено. А вже зранку у неділю з ратуші винесли кілька лавок і розставили їх у формі букви «П». В центрі підкови мали розміститися учасники змагань, а замикав її стіл для журі, на якому розмістили принесені з міської школи два шахових годинника. Поряд зі столом встановили великий бронзовий гонг, яким на залізничному вокзалі відзначали прибуття чи відхід потягу.
     Суддями були обрані найбільш поважні члени громади: Їжачок, відомий своєю справедливістю і принциповістю, і старий Грак, експерт з відстеження часу і дотримання правил.
     До речі, проти Їжачка були заперечення: мовляв, він товаришує з Совою. Але вони були відкинуті організаторами турніру, бо він також був в не менш дружніх стосунках і з Черепахою.
     Турнір був запланований на 11:00.

     Ближче до цього часу ошатно одягнені городяни, які як раз звільнилися після богослужіння, зайняли місця на лавках. На щастя місць вистачило усім, але й вільних не залишилося. За десять хвилин до одинадцятої учасники та журі також були на своїх місцях. Для солідності на спини учасників прикріпили таблички різного кольору: Черепасі – жовту з літерою «Ч»; Сові – зелену з літерою «С». Перед хронометристом, тобто паном Граком, розмістили шахові годинники і той перевірив їх справність. Все виглядало вкрай ґрунтовно.
     За п’ять хвилин до початку змагань Богдан урочисто оголосив правила турніру:

Рівно об 11:00 ударом в гонг я даю команду учасникам.  Вони починають вводити себе в транс. Через 10 хвилин пан Грак ще раз б'є в гонг. Якщо хтось із учасників реагує на нього, той визнається переможеним і вибуває з турніру. Якщо реагують всі учасники – турнір вважається таким, що не відбувся.

Якщо учасники не реагують – я фіксую, що вони перебувають в стані трансу, а шановний пан Грак починає відлік часу, запустивши годинник біля кожного.

Учасник, який прокинувся (крім останнього), вибуває з турніру.  В протоколі фіксується час його перебування у трансі.

Закінченням турніру вважається момент, коли прокинеться останній з учасників. Переможцю буде вручений пам'ятний кубок; всім учасникам – почесні грамоти муніципалітету з зазначеним часом їх перебування у трансі.

     Закінчивши доповідь Богдан голосно вигукнув: «Учасникам приготуватися!». Пан Грак узяв в руку молоточок для гонга й вийшов з-за столу.
     Претенденти зайняли визначені для них місця. Сова принесла з собою маленький килимок татамі й сіла на ньому в позі лотоса. Тренування показали, що саме ця поза найбільш ефективна для медитації. Вона випрямила спину, поставила стопу однієї ноги навхрест на стегно іншої, і навпаки, розгорнула крила понад ніг, зробила кілька дихальних вправ і застигла в очікуванні гонгу.
     Черепаха нічого з собою не принесла. Вона прилягла на відведене для неї місце, на яке як раз падала тінь дерева, що росло на краю майданчика, уважно роздивилась присутніх, потім дивно пошамкала ротом, сховала голову і лапи під панцир і завмерла.
     Рівно об одинадцятій по команді Їжака Грак ударив у гонг. Сова зробила кілька глибоких вдихів, щось пробурмотіла і застигла. Черепаха на сигнал ніяк не відреагувала.
     Через десять хвилин Грак повторно ударив у металеву тарілку. Гучний протяжний звук прокотився вулицями містечка та налякав уболівальників, що напружено чекали на початок змагань. 
     Голова журі уважно оглянув учасників. З’ясувавши, що удар гонгу не справив на них жодного враження, Їжачок дав команду почати відлік. Грак одночасно запустив обидва годинники і змагання розпочалися.
     Публіка, заінтригована всіма цими приготуваннями, з цікавістю чекала, що буде далі. Але година проходила за годиною, а на арені нічого не відбувалося. Сова кам'яним істуканом майже не дихаючи сиділа на своєму килимку, а Черепаха взагалі здавалася мертвою.
     Потроху містянам це дійство (скоріш, його відсутність) почало набридати і вони помалу стали розходитися. До обіду на майданчику майже нікого не залишилось. Лише журі та дрімаючий Кріт, який вболівав одночасно за обох друзів, перебували на своїх місцях.
     Ще через годину Кріт вже міцно спав. Їжачок, який добре знав можливості своїх приятельок, зметикував, що турнір затягнеться надовго. Тому він несподівано повідомив Грака, що має негайно піти у громадських справах і, не чекаючи на те згоди, миттєво зник.
     Ближче до шостої вечора він повернувся ситий і відпочивший. Грак сердито глянув на нього, але нічого не сказав.
     Ще через півгодини до Богдана підійшов представник ратуші і натякнув, що добре було б занести лавки і стіл всередину, бо йому пора додому – завтра на службу.
     Що ж до учасників турніру, то вони демонстрували неабияку майстерність, бо все ще перебували в заціпенінні і, схоже, не мали наміру з нього виходити.
     Їжачок попросив почекати ще 20 хвилин. Аж тут сталося непередбачене. Маленький павучок, який ще по обіді спустився по павутині на Саву і з цікавістю мандрував по ній, врешті заліз до її носу. Сова чхнула і раптом прокинулась. У цей же момент Грак зупинив її годинник.
     Містяни, що приємним прохолодним вечором відпочивали у сквері, підтягнулися до місця змагань і з цікавістю чекали на завершення турніру.