Історія про їжачиху Роксану

(Неприємна історія)

     Друже, ти, мабуть, пам'ятаєш, що у Богдана була дівчина на ім'я Роксана? А чи цікаво тобі, що сталось з нею після того, як Їжачок з пухнастого та гарного перетворився на колючого та огидного? Як вона впоралась з цим випробуванням?
     Цікаво? Ну, тоді слухай.
     Відразу зазначу, цей епізод не є приємним та оптимістичним. Хоча, хто знає... Хто знає? Але повернемось до Роксани.

     Ще в ті часи, коли Їжачок носив незвичайно довге розкішне хутро, вона вкрай пишалась тим, що має такого чудового друга. Через впевненість в закоханість Богдана (а він дійсно був закоханий), Роксана поволі змінилася сама і, через це, змінила ставлення до своїх подруг. Свідомо, чи мимоволі, воно з дружнього перетворилось на зверхнє, чи навіть презирливе: мовляв, на відміну від мене, вам нема чим похвалитися. Чомусь вона вирішила, що дивовижне хутро її друга – це її власний здобуток, що робив її, Роксану, особливою.
     Тому, коли Їжачок вирішив змінити свою зовнішність, вона відчула особисту образу і розчарування. Їй здавалось, що Богдан, її власність, її файна річ, зрадив її. Це було нестерпно. Як пересічна істота, не наділена особливими інтелектуальними і душевними якостями, вона не тільки не могла, а й не хотіла зрозуміти, ба більше, погодитись з незрозумілим на її погляд рішенням свого хлопця.
     Юна Їжачиха, яка мріяла про успіх і безтурботне життя, замість того, щоб підтримати Богдана, виказавши йому свою любов і прихильність в складний час випробувань, зосередилась на власних претензіях і образах. Не дивно, що пізніше це призвело до відчуження між ними й зруйнувало колись близькі стосунки.
     Що тут сказати? Час від часу в житті виникають ситуації, коли важливо бодай трошечки забути про себе і проявити підтримку, розуміння і справжню дружбу до оточуючих. Роксана провалила цей іспит. Виявилось, що вона закохана не в Богдана, а в себе поруч з ним. Але хіба ж це кохання?

    А як щодо Їжачка?
    Так, він був дуже засмучений і розчарований таким нерозумінням з боку тієї, яку кохав (принаймні, був закоханий), яку вважав близькою по духу істотою. Він був наче поранений в саме серце тим, що дівчина, його дівчина, не підтримала його в такий важкий і важливий момент життя.
     Богдан ніяк не міг зрозуміти, як так вийшло, що він раніше не помічав, що його кохана Роксана більше захоплена його зовнішністю і славою, ніж духовним зв'язком. А може йому просто не хотілось цього бачити? А навіщо? Вони були гарною парою. Може найкращою, найкрасивішою в усьому селищі. Та що там – селищі. У всьому Лісі! Так до чого тут духовний зв'язок?
     І от світ наче рухнув навколо нього. Богдан відчував гірке почуття втрати і самотності. Десь там, в глибині душі, він розумів, що його зрадили. Подейкують, що саме в ці дні у Їжачка з'явилась перша сивина. Якщо ви звертали увагу, у сучасних їжаків голки не повністю сірі, а дещо білуваті на кінцях. Це з тих часів.
     Чим тут зарадити? На жаль, такі розчарування досить болючі. Вони викликають почуття гіркоти і страждання (це я не про сивину). Іноді навіть призводять до депресії та зневіри. Чому так? Можливо через те, що егоїзм заважає побачити, що кожна жива істота, будь то людина або тварина, має свою вдачу, погляди і переконання. Свій власний світогляд. І навіть близькі не завжди здатні їх зрозуміти і прийняти. На жаль...
     Однак є і позитивна сторона таких випробувань: з часом вони можуть допомогти краще зрозуміти і оцінити своє місце в цьому світі. Осмислити свою цінність, автентичність та самодостатність. А також цінність інших.
     А можуть і не допомогти…
     Але це з часом. А поки що...

    Кілька разів Богдан намагався пояснити Роксані ті зміни, що сталися в його внутрішньому світі.
– Зрозумій, – наголошував він, – у мене всередині стався якийсь перелом. Щось дуже важливе зрушило з місця! І мені вельми потрібна твоя підтримка і допомога.
– Он як. Йому потрібна… А ти подумав про мене? – роздратовано відповідала подруга. – Які зміни відбудуться в моєму житті через твою безглузду витівку? Перелом в нього… А що скажуть подруги, коли побачать мене поруч з якимось сірим і колючим недощуром?

     Її слова боляче зачепили Богдана:
– До чого тут подруги? Це наша справа, наші відносини, наше життя. Як ти не розумієш? Я залишусь все тим же, – наголошував він. – Зміниться тільки це дурне нікому не потрібне хутро.
– Це ти зрозумій! – переходила на крик Роксана. – Для тебе це «дурість і непотріб», а для мене це, можливо, найцінніше, що в тебе є. І подруг моїх не чіпай. Ми не в лісі живемо. Тому їх думка і їх ставлення до мене важливі. Йди геть. Можеш взагалі поголитися наголо. Більше я не хочу тебе бачити.

     І от одного ранку в середу, коли Богдан ще раз спробував порозумітися з  Роксаною, та поставила йому ультиматум:
– Або ти полишаєш свою недолугу ідею і все між нами залишається як раніше, або я йду від тебе. І не турбуй мене більше. Даю тобі на роздуми два дні.

     Сказати, що ці дні Їжачок був сам не свій – нічого не сказати. Спочатку він хотів звернутися по пораду до друзів, але й з ними не все складалося добре.
     Він шукав зустрічі з Роксаною, але подруга його уникала. Він не спав ночами, переживаючи почуте і намагаючись знайти правильне рішення.
     Рішення не було.
     Він схуднув, а його чудове хутро поблякло і завовтузилось. Від постійного роздратування та поганого настрою помалу його покинули шанувальники. Навіть друзі, розуміючи, що відбувається, були не в змозі йому допомогти й поволі уникали зустрічі. Непомітно Їжачок залишився наодинці зі своїми стражданнями.
     І от у вечір четверга Богдан несподівано задрімав. Він навіть не помітив, як це сталося. Якась неймовірна втома чавунною плитою придавила його, позбавивши волі і самовідчуття.
     А ближче до півночі крізь сон Їжачок почув знайомий голос:
       Богдане, Богдане,
       Загой свої рани.
       Годі впиратися, –
       Час збиратися.