Історія про їжачиху Роксану

(Неприємна історія)

     Ти, мабуть, пам'ятаєш друже, що у Богдана була дівчина на ім'я Роксана? А чи цікаво тобі, що сталось з нею після того, як Їжачок з пухнастого та гарного перетворився на колючого та огидного? Як вона впоралась з цим випробуванням?
     Цікаво? Ну, тоді слухай.
     Відразу зазначу, цей епізод не є приємним та оптимістичним. Хоча, хто знає... Хто знає? Але повернемось до Роксани.

     Ще в ті часи, коли Їжачок носив своє незвичайно довге розкішне хутро, вона вкрай пишалась тим, що має такого чудового друга.  Впевнена в закоханості Богдана (а він дійсно був закоханий), Роксана змінилась сама і, через це, змінила ставлення до своїх подруг. Свідомо, чи мимоволі, воно з дружнього перетворилось на зверхнє, чи навіть презирливе: мовляв, на відміну від мене, вам нема чим похвалитись. Чомусь вона вирішила, що дивовижне хутро її друга – це її власний здобуток, що робив її, Роксану, особливою.
     Тому, коли Їжачок вирішив змінити свою зовнішність, вона відчула особисту образу і розчарування. Їй здавалось, що Богдан, її власність, її річ, зрадив її. Це було нестерпно. Як пересічна істота, не наділена особливими інтелектуальними і душевними якостями, вона не тільки не могла, а й не хотіла зрозуміти і, тим більш, погодитись з рішенням свого хлопця.
     Юна Їжачиха, яка мріяла про успіх і безтурботне життя, замість того, щоб підтримати Богдана, виказавши йому свою любов і прихильність в складний час випробувань, зосередилась на власних претензіях і образах. Не дивно, що пізніше це призвело до відчуження між ними й зруйнувало колись близькі стосунки.
     Що тут сказати? Час від часу в житті виникають ситуації, коли важливо трохи забути про себе і проявити підтримку, розуміння і справжню дружбу до оточуючих. Роксана провалила цей іспит. Виявилось, що вона закохана не в Богдана, а в себе поруч з ним. Але хіба ж це кохання?

    А як щодо Їжачка?
    Так, він був дуже засмучений і розчарований таким нерозумінням з боку тієї, яку кохав (принаймні, був закоханий), яку вважав близькою по духу істотою. Він був наче поранений в саме серце тим, що дівчина, його дівчина, не підтримала його в такий важкий і важливий момент життя.
     Богдан ніяк не міг зрозуміти, як так вийшло, що він раніше не помічав, що його кохана Роксана більше захоплена його зовнішністю і славою, ніж духовним зв'язком. А може йому просто не хотілось цього бачити?
     Світ наче рухнув навколо нього. Богдан відчував гірке почуття втрати і самотності. Десь там, в глибині душі, він розумів, що його зрадили. Подейкують, що саме в ці дні у Їжачка з'явилась перша сивина.
     Чим тут зарадити? На жаль, такі розчарування досить болючі. Вони викликають почуття гіркоти і страждання. Іноді навіть призводять до депресії та зневіри. Чому так? Можливо через те, що егоїзм заважає побачити, що кожна жива істота, будь то людина або тварина, має свою вдачу, погляди і переконання. Свій власний світогляд. І навіть близькі не завжди здатні їх зрозуміти і прийняти. На жаль...
     Однак, є і позитивна сторона таких випробувань: з часом вони можуть допомогти краще зрозуміти і оцінити своє місце в цьому світі. Осмислити свою цінність, автентичність та самодостатність. А також цінність інших.
     А можуть і не допомогти…
     Але це з часом. А поки що...
    Кілька разів Богдан намагався пояснити Роксані ті зміни, що стались у його внутрішньому світі.
– Зрозумій, – наголошував він, – у мене всередині стався якийсь перелом. Щось дуже важливе зрушило з місця! І мені вельми потрібна твоя підтримка і допомога.
– Он як. Йому потрібна… А ти подумав про мене? – роздратовано відповідала подруга. – Які зміни відбудуться в моєму житті через твою безглузду витівку? Що скажуть подруги, коли побачать мене поруч з якимось сірим і колючим недощуром?

     Її слова боляче зачепили Богдана:
– До чого тут подруги? Це наша справа, наші відносини, наше життя. Як ти не розумієш? Я залишусь все тим же, – наголошував він. – Зміниться тільки це дурне нікому не потрібне хутро.
– Це ти зрозумій! – переходила на крик Роксана. – Для тебе це «дурість і непотріб», а для мене це можливо найцінніше, що в тебе є. І подруг моїх не чіпай. Ми не в лісі живемо. Тому їх думка і їх ставлення до мене важливі. Йди геть. Можеш взагалі поголитись наголо. Більше я не хочу тебе бачити.

     І от одного ранку в середу, коли Богдан ще раз спробував порозумітися з  Роксаною, та поставила йому ультиматум:
– Або ти полишаєш свою недолугу ідею, і все між нами залишається як раніше, або я йду від тебе. І не турбуй мене більше. Даю тобі на роздуми два дні.

     Сказати, що ці дні Їжачок був сам не свій – нічого не сказати. Спочатку він хотів звернутись за порадою до друзів, але і з ними не все складалось як треба.
     Він шукав зустрічі з Роксаною, але подруга його уникала. Він не спав ночами, переживаючи почуте і намагаючись знайти правильне рішення.
     Рішення не було.
     Він схуднув, а його чудове хутро поблякло і завовтузилось. Від постійного роздратування та поганого настрою помалу його покинули шанувальники. Навіть друзі, розуміючи, що відбувається, були не в змозі йому допомогти і поволі уникали зустрічі. Непомітно Їжачок залишився наодинці зі своїми стражданнями.
     І от у вечір четверга Богдан несподівано заснув. Він навіть не помітив, як це сталося. Якась неймовірна втома свинцевим гнітом придавила його, позбавивши волі і самовідчуття.
     А ближче до півночі крізь сон Їжачок почув знайомий голос:
       Богдане, Богдане,
       Загой свої рани.
       Годі впиратись, –
       Час збиратись.

     Він прокинувся і озирнувся:
– А, знову ти..., ну чого тобі?

     І тут він скоріше відчув, ніж зрозумів, що рішення має бути прийняте. Прямо зараз. Негайно.
     Підхопившись, Богдан привів себе в порядок і нашвидкуруч перекусив. Тоді він поклав у рюкзак все необхідне для подорожі, поклав туди ж фотографію своєї (ймовірно, вже колишньої) дівчини і вирушив назустріч виклику долі.