Жаб і Рибки

       Посеред великого-превеликого болота, яке здається не мало меж, цвіло і булькало смородом, розкидаючи навколо брудні смердючі каплі, жив собі Жаб. Зовні болото  було вкрите чарівними яскравими квіточками і рястом. Але як тільки щось чи хтось потрапляв туди — то вже ніколи не міг звідти вибратись.  Жаб сидів у центрі цього смердючого царства та споглядав усе навколо. І так з року в рік болото цвіло та отруювало все навколо своїм смородом, а Жаб споглядав і радів цьому.

        А поруч цього болота було невеличке озерце. Воно було не глибоке, з прозорою водичкою. Але іноді, коли були спекотні дні, озерце випаровувалась і води ставало зовсім трішки. Через то рибки, які жили там, чіпляли хвостиками дно, і вода в озерці забруднювалась.

       Одного спекотного літнього дня, коли води ставало все менше і менше, а вона все більше і більше нагрівалася, рибки зібрались разом та стали вирішувати як врятуватися від спеки.

       Вони довго сперечалися. Дехто в гніві бив хвостиками по воді, від чого йшли бризки і підіймався намул із дна, а вода ставала темною. Але посперечавшись, нарешті, вирішили збудувати фонтан посеред озера, щоб вода могла охолоджуватись. І почали рибки будувати фонтан. Будівництво йшло важко і довго. Рибки сперечались, злились, припиняли будувати. Ламали те що встигли зробити і починали знову. Та все ж таки їм вдалося збудувати невеличкий, але фонтан, і вода весело полилась через нього приносячи приємну прохолоду. Рибки зраділи і вирішили збудувати ще більший фонтан, щоб у найспекотніші дні він дарував їм прохолоду.

       Побачив це Жаб зі свого болота. І його це дуже розлютило. Чому рибки живуть у чистій воді та ще й збудували фонтан. Він вирішив знищити фонтан, а озерце перетворити у болото. Адже як прекрасно жити в болоті. Він зістрибнув із пня, на якому сидів у центрі болота, і почав чалапати у бік озерця. Величезними стрибками Жаб наближався до озерця. Від його стрибків все болото сколихнулось і розплескалося, розбризкуючи навколо брудні і смердючі краплі. З кожним стрибком Жаба, на болоті здіймались все більші і більші брудні хвилі, які вихлюпували навколо себе все більше і більше бруду. Болото заклекотіло і запінилось брудом і цвіллю.

     Нарешті Жаб добрався до краю озера. Здивовані рибки дивились на Жаба.

       — Ви хочете знищити моє болото! — закричав Жаб.
       — Ні, — зніяковіли рибки, — Нам спекотно у літні дні та ми вирішили збудувати фонтан, щоб він охолоджував нашу воду, — пояснювали рибки.
       — Неправда, — розлютився Жаб! Ви задумали знищити моє болото. Не бути цьому!

     І Жаб стрибнув у озеро піднімаючи бруд із дна. Рибки злякалися і почали плисти хто куди, якомога далі від Жаба. А Жаб далі чалапав у напрямку фонтану, підіймаючи все більше і більше бруду з дна. І ось одна рибка, набравшись сміливості підпливла до Жаба і штовхнула його. Проте рибка була така маленька, а Жаб такий великий, що він, навіть, не відчув цього і продовжив грізно чалапати до фонтану. Ось вже частина озера була схожа на болото від бруду, який підіймав із дна Жаб своїм чалапанням.

      Але тут до Жаба кинулась ще одна рибка, потім ще одна, потім ще одна. Все більше і більше рибок підпливало до Жаба намагаючись його відштовхнути. Це ще сильніше розлютило Жаба. Він почав розмахувати лапами, намагаючись схопити рибок і викинути їх у своє болото, з якого вони вже ніколи не виберуться. І деякі нещасні рибки, потрапивши у його загребущі лапи, опинялись у болоті. Все ж таки рибкам вдалось зупинити Жаба.

      Той лютував. Але він зрозумів, що рибки можуть його штовхати у чистій воді, та якщо вода брудна, вони не зможуть цього робити, бо нічого не побачать. І Жаб почав ще сильніше каламутити воду й піднімати бруд із дна. Він продовжував чалапати. Повільно, але грізно, він наближався до фонтану. Рибки розуміли, що він готується до останнього стрибка, який зруйнує їхній фонтан, а разом із тим — все озеро. Ось Жаб приготувався до стрибка, ще мить і все. Але тут рибки всі разом почали бити хвостиками по воді, створюючи хвилі. Невеличка хвилька за хвилькою вдаряли Жаба, не даючи йому стрибнути і заважаючи йти у перед.  Жаб лютував. Розмахував лапами, тупав, намагаючись підняти ще більше бруду з дна і тим самим злякати рибок. Але рибки продовжували бити хвостиками по поверхні створюючи хвильки. Лють жаба немала меж. Він зібрав всі сили і посунув далі у напрямку фонтану. Рибки ще сильніше почали бити хвостиками. Але з кожним ударом сили покидали їх. Здавалось, що ніщо не врятує фонтан і болото запанує тут теж. Не буде більше чистої прозорої водички. Не буде приємної прохолоди у спекотні дні, які дарував фонтан і такого прекрасного дзюрчання.

        І тут риби підпливли один до одного міцно-міцно притислись боками й тим самим перетворились в один великий хвіст, який бив по воді. Тільки цього разу від їх спільного удару народжувалась величезна хвиля, яка стрімко неслась у бік Жаба. Один удар, другий. З кожним ударом одного великого хвоста, в якого перетворились щільно притиснуті одна до одної рибки, піднімалась все більша і більша хвиля. І ці хвилі почали нестись на Жаба, виштовхуючи його з озера. Як Жаб не намагався протистояти хвилям, але не міг. Кожна хвиля, народжена спільними зусиллями усіх рибок, відносила його все далі й далі, та ось, нарешті, від удару хвилі Жаб вилетів з озерця й плюхнувся у своє болото, глибоко в ньому загрузнувши.

     Нарешті рибки могли спокійно видихнути та порадіти. І вони раділи. Але раділи разом, ще довго тримаючись разом як один великий хвіст, який зумів зупинити Жаба!