7 глава

*Алекс

Ася піднялась зі свого місця, поправила свою коротку синю сукню і підійшла до мене.

— Потанцюємо? — запитала вона.

Я ошелешено глянув на неї. Вона спеціально запросила мене, бо знала, що я не зможу відмовити їй в компанії батьків. Ця хитра дівчина була маленькою копією своєї матері й це дуже дратувало.

— Гаразд.

Я піднявся й подав їй руку. На радощах вона ледь не запищала. Айседора схвально кивнула і на її лиці з'явилась переможна усмішка. Ну хоч хтось залишиться задоволеним після цієї вечірки.

Ася потягнула мене в сам центр залу. Я намагався зосередитись на танці, але всі мої думки були десь далеко. Я пропалював поглядом Мію та Берта, які знаходились один біля одного на небезпечно близькій відстані. Руки Мії обвили його шию, його ж — ніжно ковзнули з її спини на талію. Вони продовжували перешіптуватись між собою. Я міцніше стиснув руку Асі. За фальшивою усмішкою вона намагалась приховати своє невдоволення. Їй не подобалось те, що я навіть не дивився в її бік. Вона не говорила мені цього, але її погляд був доволі красномовним.

Берт доторкнувся кінчиками губ до вуха Мії й цим викликав у неї усмішку. Вона відвернулась і наші погляди перетнулися. Здається, до цього вона навіть не помічала, що ми з Асею кружляємо біля них. Ще б пак, Берт же такий цікавий співрозмовник! Не те що я, який вічно її дратує.

— Алексе, з тобою все гаразд? Ти виглядаєш доволі стривожений...

Так, я до біса стривожений, бо мій друг зараз залицяється до моєї зведеної сестри.

— Все добре, — невдоволено буркнув я.

— Якщо хочеш, то я допоможу зняти тобі стрес, — спокусливо промовила Ася, закусивши нижню губу, нафарбовану червоною помадою.

Я лише заперечно похитав головою, бо більше не мав наміру спати з цією дівицею. Все й так зайшло занадто далеко. Якщо я не порву з нею зараз, то потім в мене будуть ще більші проблеми.

Я відпустив її руку й граційно вклонився, хоча музика ще не стихла. Вона розсіяно мені усміхнулась і попрямувала до столика. Я ж ледь не збив по дорозі бідолашного офіціанта. Пронісся біля нього неначе навіжений і попрямував до вбиральні. Мені страшенно було потрібно охолонути. Я закрив за собою двері й відкрив кран. Холодною водою я намочив червоні щоки та шию. Це завжди допомагало мені, коли я не міг впоратись зі своїми емоціями. Проте, цього разу води було замало, бо Мія та Берт були поза межами мого зору. Я не міг контролювати того, що відбувається між ними.

Вмить двері відчинилися й до вбиральні зайшов Берт. На його обличчі була радісна посмішка. Він провів рукою по своєму яскравому волоссю й сперся на раковину.

— Ти тут від Асі ховаєшся? — запитав він.

— Звісно! — з сарказмом промовив я, поправляючи комірець своєї сорочки.

— Ей, що трапилось? Ти сьогодні не в гуморі?

Спочатку Ася зі своїми дурними запитаннями, а тепер Берт. Вони обоє вирішили довести мене до божевілля!?

— А в тебе я бачу настрій набагато кращий...

Я закрив кран і теж сперся на раковину.

— Так. З твоєю сестрою дуже весело. Вона класна.

Я міцно здавив дерев’яну перекладину й почув легкий хрускіт. Щось всередині мене неначе зламалось після слів Берта.

— Не наближайся до неї, Берте. Я знаю, що тобі потрібно від неї лише одне, — сердито промовив я, дивлячись йому просто в очі. Його густі брови різко здійнялись догори.

— Ти прекрасно знаєш що я ніколи не грав з чиїмись почуттями, Алексе. На відміну від тебе, — дорікнув мені друг.

Ну звісно, Берт був хорошим хлопчиком, а я тим самим поганцем, який шукав собі подружок на одну ніч. Зараз мене чомусь вивертало від його ідеальності. Він завжди намагався всім сподобатись, ніколи не вступав в конфлікти, до всіх добре ставився, але мінуси є в кожного, я в цьому переконаний. — Ти закохався в неї, Алексе? Невже тебе так зачепило те, що вона не звертає на тебе уваги? — на лиці Берта засяяла посмішка.

— Ні в кого я не закохався! Просто дай Мії спокій! — я розлючено гримнув дверима і вийшов з вбиральні.

Глянув на годинник і зрозумів, що саме час вшиватись. Попрощавшись з усіма, я вийшов з ресторану й попрямував в бік свого авто. Я все ще був злий: на Айседору, на Асю, на Берта, на себе... Що це взагалі таке було? Я, як якийсь божевільний, накинувся на свого друга. Хіба це нормально? Я потрусив головою й роздратовано матюкнувся собі під ніс. Я ж сьогодні випив! Нехай це й були лише два келихи, але правила є правила і їх не можна порушувати.

Я швидко викликав таксі й поглянув на свою машину. Раніше, я б просто попросив Берта забрати її, але зараз не міг, бо був ображений на нього. Я не придумав нічого кращого, ніж написати Мії, щоб це зробила вона. Через декілька секунд я вже побачив її схвальну відповідь на екрані свого смартфона. Тоді я ще сильніше стиснув в руках гаджет. Чому вона так швидко знайшла спільну мову з Бертом, а зі мною вона поводилась то як сердита левиця, то як наполохана кішка? Хоча... Я уважно спостерігав за нею весь цей час і помітив, що їй було приємно спілкуватися з Бертом, але їй було доволі некомфортно від його дотиків під час танцю. Вона завжди намагалась триматись відсторонено. Чому? Ще одне питання на яке в мене немає відповіді.

Я важко видихнув і сів в авто, що якраз зупинилось біля мене. Вказавши адресу спортивного комплексу, я комфортно влігся на задньому сидінні й запхав у вуха навушники. Музика допоможе мені розслабитись.

— Приїхали.

Я розплатився з водієм і він усміхнувся мені, коли побачив щедрі чайові. Попрощавшись, я вийшов з машини й попрямував до роздягальні. Тут, як завжди, було порожньо. Я переодягнувся та сів на довгу синю лавку, закривши очі руками. До початку тренувань залишилось ще 15 хвилин, а містер Мейсон завжди приходив рівно о 7. Через п’ять хвилин мені вже набридло сидіти в роздягальні, тому я пішов у зал, де знаходився ринг. Тут було й інше спортивне приладдя. Я знайшов собі м’яч і почав відбивати його від підлоги.