21

Стою та очима кліпаю. Оце так хлопці в мене, один нахабніше іншого! От і чого мені не подобаються добрі, тихенькі, з лінзами на окулярах в п'ять сантиметрів? З такими ні пригод, ні таких випадків не станеться, усе буде тихенько, спокійно.    

А з серцем що робити? Те, що я ще можу мізками міркувати, це добре, але от серце у кімнату рветься, так і хочеться вже його побачити, ух... Але й Кожинський у залі сидить. Чи не буде це зрада вісімдесятого рівня? Так, ми не зустрічаємося, так, він мене бісить неначе чорт з табакерки, але він теж мені подобається.Тим паче таке захоплення триває вже не один день. Як згадаю його очі, а посмішка то яка, ух, ті ямочки на щічках... Відразу ж хочеться його пожмакати!    

Ох, Кеті... І як тебе виховану дівчинку оце так понесло? Вв'язатися у цю компанію, та ще й одразу попасти на зуб двом хлопцям? Те що Джо буде гарним, я навіть не сумнівалася, просто потрібно було бачити хлопців із цієї компанії. Я вам кажу, там точно десь кастинг проводять перед тим як у свою зграю запускають. Усі красунчики, очі розбігаються, а характери... Їх можна на кастинг до журналу приводити, та там ще й бійку влаштують за те кого першого фотографувати. Кожен з них мав свою славу в універі і повірте мені, далеко не гарного хлопчика. Кожен з них був ще тим бабієм, міг мати свою фан-групу. Хоча вони й мали, я впевнена десь є і на кожного окремого хлопця.     

Мене багато що дивувало, навіть оцей похід в кіно. Три дівчини та семеро хлопаків? Ну де логіка?     

Я видихаю, не можу позбавитися від думок про Джо і прямую на вихід. Серце вистрибує з грудей, дихання збивається раз за разом. Я так хвилююся, що зараз втрачу свідомість, чесне слово! Мої кроки повільні, я рахую двері, згадую у які саме мені потрібно зайти. Один, два, три...  Двері відкриваються, я заходжу у темряву, таку, що можна око виколоти. Якщо чесно, то я ще та сцикуха. Двері зачинилися з таким шумом, що я підстрибнула і скрикнула. Посилаючи усе під три чорти. І Джо, і це побачення, і мою піддатливість.  

Я кинулася назад до дверей, але, мати його, темно, як у макаки в дупі, чесне слово! Обслідую руками, намагаюся знайти двері, але все марно, я неначе ковзаю по стіні, ніяких виступів, ручок, нічого!!!     

Я вже була на межі серцевого нападу, але щось трапилося у наступну секунду, що змусило моє серце зупиниться. Твою ж мати!!! Чиїсь руки торкаються до мене, не просто торкаються, а самим нахабним чином мене лапають! Усе, гасіть свічки! Мої очі розкриваються у мить, серце завмирає, а я заводжуся неначе той зайчик на енерджайзері, що у рекламі. 

- Руки, руки!!! - Кричу я, а сама у цей час все-таки продовжую нишпорити по стіні. Ну Господи, ну прошу тебе!  

Моя фантазія малює якнайгірші варіанти продовження подій. Наприклад, це якась потвора все ж таки виповзла із фільму жахів та тепер хоче мною повечеряти. Або ще щось, що взагалі вселяється у людину!!! Все, мій здоровий глузд нас покинув, дах їде тихесенько до бабусі в село! А потім, це чудовисько таким хрипким шепотом вимовляє:    

- Кеті..., - йопані кошенята!!! Я вже все, завмерла, вирішила вдавати з себе здохлого ховрашка, а може вийде? А от його руки все сильніше стискалися на моїй талії, а потім так різко схопили та смикнули у свій бік, що я навіть забула, що потрібно пручатися, просто ледве не вмерла від страху.     

Господи, прошу тебе, хай це буде не якась потвора з фільму, нехай вже краще якийсь збоченець, йому я хоч в око зможу дати!