19

Я вже відкриваю повідомлення. От як він може перетягнути усю мою увагу тільки на себе? Ех, я вже хотіла сьогодні з ним зустрітися, але Кожинський, бісове дитя, сплутав усі мої плани!     

“Твоє щастя, що ти була сьогодні у штанях! А то я вже був готовий спалити себе з нутрощами!”.      

Посміхаюся, отже ж ...     

“Отже, для того, щоб ти перестав мене мучити цими іграми, потрібно усього-на-всього надягнути коротку сукню?”.      

І тут до мене доходить - якщо він з компанії Кожинського, то це означає, що ми сьогодні побачимося??? І чого він не виписує мені, що бачив сьогодні сцену з Деном? Там була уся його банда! Матінко рідна, в мене вилетіло з голови, звідки Джо...     

“Якщо ти хочеш пограти зі звіром, можеш спробувати, Снігуронька.”      

Теж мені, ой, боюся, боюся...     

“Так страшно, що колінка тремтять. А ти сьогодні йдеш у кіно?”      

Я затримала дихання і чекала його відповіді. Можливо він зараз напише своє ім'я або надішле світлину зі своїм обличчям?     

“Так, ми йдемо усією компанією, з твоїми подружками. Чи ти також дала згоду?”      

Серце завмерло... А якщо він зараз вважатиме мене не серйозною? Подумає, що я вирішила гратися з обома одночасно?     

“Дівчата вмовили. То це означає, що ми сьогодні побачимося?”      

Пройшло пів години, а від нього ніякої звістки. Я кидалася до телефону кожного разу, як приходило повідомлення. Я вже зненавиділа усі рекламні пропозиції, що встигли мені надійти. Мені вже час було виходити, а від Джо не було жодної звістки. Звісно, я могла написати йому та спитати у чому справа, але вирішила, що не буду нав'язуватися, а буду намагатися сьогодні вичислити хто ж він, мій Джо.     

За мною заїхали на величезній машині, звісно для такої компанії потрібне велике авто. Дівчата вже сиділи тут, кожна біля свого кавалера. Що дивно не було тільки Кожинського. Юлька з посмішкою на все обличчя біля Діми та Оля біля свого Сергійка. Ех...     

- Ти дуже гарна, - я сиділа біля... еее...здається, Костя. Хлопець назвав своє ім'я та я все перевіряла телефон, чи не відписав Джо.     

- Дякую, - сором'язливо посміхнулася та зауважила, що троє хлопців жадібно мене розглядають. Так, це все дуже круто, але де Кожинський? Хай буде один збоченець, замість трьох! Як мені відбиватися від них?     

- Ти когось шукаєш? - А цей Костя не відставав від мене.  

Я повернулася в його бік. Гарненький хлопець, чорнявий з сірими очима. Не так давно пам'ятаю сцену яку йому влаштувала дівчина в столовій. Так добренько вмазала ляпаса за те, що знайшла його у ліжку зі своєю подругою. Я посміхнулася йому, та трохи нахилилася вперед. Я не замітила як ми почали гальмувати, та так сильно, що просто заїхала у хлопця, а той не розгубився та швиденько мене обійняв.