15

Закон підлості - не було у мене Джо, не було і Кожинського. А зараз вже який раз на очі потрапляє.  

Йду до головного входу та бачу його у компанії дівчат, одну навіть за талію обіймає. От же бабій! Він мене помічає, посміхається та підморгує. Не відповідаю, тільки відвертаюся і вже майже схопилася за ручку дверцят, як переді мною з'явився Ден, перекрив прохід. Стиснула зуби та очі на нього підняла.     

- Мені пройти потрібно, - починаю злитися. По - перше, я замерзла без шапки, а по - друге, чого він учора просив мого поцілунку, а зараз уже іншу обіймає?     

- Воу, Попелюшка не в гуморі? - Це ще, м'яко кажучи, після вчорашнього вечора, я дуже не в гуморі! А він ще й добив! Так що немає більше того трепету! Поки я зла, то немає, а от коли відійду, мабуть, не пробачу собі такої зухвалості.   

- Не в гуморі!Пройти можна? - Зиркнула на нього, а хлопець свої вуста у посмішці розтягнув, знову ці його звабливі ямочки, ох... Я починаю відходити, злість притупляється, знову дивлюся на нього як оте оленятко.     

- Цікаво, і що тебе так засмутило? - А як дивиться, моє серденько цього не витримає... Навіщо так знущатися?     

- Без шапки замерзла, а один дуже нечемний хлопець не хоче мені її повертати, - трохи всміхаюся. Ох же мій характер, всюди пролізе.     

- Який не вихований! Покажеш на нього пальчиком та я його відлупцюю? - Ну все, я вже фиркаю від сміху, а він ще ширше посміхається.     

- Я так розумію, що настрій тобі я підняв? - Червонію від того наскільки відверто він починає мене розглядати.     

- Ну можливо трішки, - ох, хтось тут бреше як дихає... А? Де? Що?     

- Здається мені, що ти лукавиш Попелюшко, - га?     

- В якому це сенсі? - Не розумію.     

- Якби ти так сильно замерзла без своєї шапочки, вже давно б мене поцілувала, - і так нахабно посміхається. Ну ви бачили це? Який самовпевнений! Я трохи наближаюся до нього, удаю, що хочу поцілувати. Він трохи від дверей відходить та нахиляється, а я на вушко йому шепочу:     

- Не ведуся на провокації та шантаж, запам'ятай це, Кожинський! - Швидко прослизаю у нього під рукою та у двері пірнаю. А отак йому! У нього є з ким цілуватися! Там претенденток стоїть хоч конкурс краси влаштовуй, а він до мене причепився.  

Як я злилася, не можу описати. А потім вирішила - а чому власне мені не зустрітися сьогодні із Джо? Скільки вже можна тягнути? Швидко дістаю телефон та починаю набирати повідомлення...