14

Всупереч вчорашнім подіям я так гарно виспалася. Вчорашній день був просто пекельний, переповнений подіями - Ден, Джо, батько... І від кожного я отримала різні емоції. Давно такого не було в моєму житті.     

Я солодко позіхаю, ніжуся у ліжку, думаю про усілякі дурниці, поки не повертаю свою голову до годинника. Мої очі стають немов більярдні кулі! Знову! Та щоб його!!! Я знову запізнювалася!  

Заплигую в обтислі джинси, такі обтислі, що заплутуюся у штанинах, та не втримавши рівноваги одразу ж падаю на підлогу. Шиплю. Ох, як боляче вдарилася коліном, вию та все одно натягую штани. Потім галопом біжу до шафи, витягую светра, сьогодні буде светр з сердечками. Якщо поритися у моєму гардеробі, то можна трохи заплутатися і подумати, що тут живе доросла дівчина разом з дитиною. Бо мої наряди можуть коливатися від шикарної сексуальної сукні до комбінезона курчати. Я його ношу вдома. Тільки не смійтеся, ви знаєте який він зручний? Швидко засовую ніжки в уггі, накидаю курточку та біжу на двір натягаючи рюкзачок на ходу.  

На вулиці холодно, а я без шапки, привіт Дену! Ну от навіщо йому була потрібна моя шапка? Та взагалі, навіщо було ставити акцент на цьому поцілунку? У нього дівчат... Може хоч кожен день з новою гуляти. Щоб ви розуміли, у нашому універі є група дівчат, які ледве не поклоняються компанії Кожинського, чесне слово! Там десь дівчат п'ятнадцять точно і вони постійно слідкують за тим, щоб ніхто не посягнув на їх кумирів.  І ми з Юлею та Олею потрапити їм на очі. Ну якби важко не потрапити, коли компанія Кожинського почала нас розглядати. Олі вже навіть ті дівчата намагалися погрожувати.    Натякаючи на те, що ми б могли й скромніше вдягатися і взагалі на перерві десь губитися, щоб нас не було видно.     

Сиджу в трамваї, нереально боюся запізнитися, не хочу проблем. Чую мелодію, посмішка сама проситься на обличчя - Джо.   

“Сподіваюся, що ти у штанях, бо я за цим сьогодні прослідкую”.  

От же ж!     

“Ні, я у маленькій чорній сукні, що є у шафі кожної дівчини, саме у тій, яка з хорошої дівчинки робить дуже, ну дуже погану".  

Заходжуся сміхом, чого мені постійно хочеться його позлити? Це взагалі нормально?     

“Ну тоді у дуже, ну дуже поганої дівчинки можуть бути проблеми!”. 

Закочую очі, аж цікаво, що він зробить?     

“І якого характеру проблеми мені очікують?”.  

Ну ж бо, здивуй мене!    

“А такого, що моя долоня все ж таки лясне тебе по дупі!”.      

- Ох! - От дідько! Люди у трамвайчику почали на мене обертатися.