13

Якби мене спитали, чи зможу я з заплющеними очима впізнати своє місто, я б відповіла “ТАК”! Знаєте чому? Тому що Львів місто неповторного шарму й аромату, тут завжди пахне кавою і шоколадом. Я любила виходити на балкон та насолоджуватися цим ароматом. Кава просто п'янила, а шоколад доповнював цей коктейль. Я завжди віддавала перевагу каві у зернах, любила її дробити та насолоджуватися цим ароматом, а потім варити її у турці. Не знаю чому, але зварена кава ніколи не могла порівнятися із розчинною.    

Чому я про це згадала? Бо саме проїжджала повз “Копальню кави”, там просто чудово, можна подивитися маленьку екскурсію того, як видобувають каву, обробляють та потім у кафе насолоджуватися найрізноманітнішими напоями з кави. Ще ніде не бачила такого вибору як тут, це одне з моїх найулюбленіших кафе. Ох, просто я ще та любителька цього напою, жити без нього не можу!    

Цікаво, ми всі так придуркувато виглядаємо, коли щасливі? Їду до батькової хати, вечеря, щоб її! Знову бачити усі ці кислі пики? Як же я не люблю усе це... Посміхатися, удавати, що ми щаслива сім'я, відбиватися від постійних дорікань. Але зараз моя посмішка просто на пів обличчя. Джо зробив мій вечір, скажімо так - він спонсор мого настрою на сьогодні.     

- Кеті, дівчинко, як твої справи? - Людмила оглядаю мене прискіпливим поглядом. Кожен раз думає, що батько нишком дає мені купу грошей, на які я потім купляю собі речі, от і зараз обдивляється, щоб було за що скандал влаштувати.     

- Все просто супер, - посміхаюся якомога ширше, щоб вона своєю отрутою захлинулася.    

Мене очікувала чергова підстава. От знаєте що хочу сказати? Я ж начебто рідна батьку. Я все розуміла - нова сім'я, гроші, вижили мене з власного будинку, але це...     

- Кеті, з цієї миті ми більше не зможемо платити за комунальні послуги у твоїй квартирі, - я чаєм подавилася, на батька очі витріщила. Він сам наполягав, що це завжди буде за ним, це єдине, що він зараз для мене робив. На їжу та одяг мені ніхто грошей не давав, за навчання платити не потрібно. Невже він так вчинить зі мною?     

- Тато? - Я повірити не могла. Батько очі опустив, на підлогу дивився.     

- Я вже озвучила тобі усе, - я перевела погляд на мачуху, та побачила переможну посмішку. Навіть знаю навіщо це потрібно - вона хоче таким чином змусити мене впустити її дочок до хати.     

- Мені дуже цікаво, що Ви маєте на увазі, коли говорите ”ми”! Ви не працюєте, дочки Ваші теж, гроші у цій сім'ї заробляє тільки батько, а Ви їх лише витрачаєте, - вона почервоніла немов перезрілий помідор та почала пхати ліктем батька, - та що ж Ви замовчали? Продовжуйте! Ви продовжите платити, якщо я...? - І подивилася на Людмилу. Досить, я більше не буду мовчати! Досиділася, що вона все вирішує. У мене вистачить, щоб платити за комунальні послуги, але як гидко усвідомлювати, що рідний батько обирає не мене. Навіть тут, в останньому, і то відмовив.     

Я їхала додому в автобусі, настрій жахливий. Все було так, як я і думала - якщо впущу сестер жити до себе, то вона продовжить платити за комунальні послуги, але я повинна бути вдячною дівчинкою та прописати їх у себе. Ну ви уявляєте???     

Завалилася додому та просто впала на ліжко. Як все добре почалося, та як ганебно закінчилося...