Зіграй зі мною у кохання...

9

Господи, молю, дай мені здорового глузду! Переді мною стоїть та посміхається жаданий хлопець усього універу, мій особистий демон, той що підкорює мої думки та змушує жадати поцілунків... Зараз все що я можу, так це дурнувато посміхатися та червоніти.     

  

- Гей, Снігуронька, приходь до тями, - і приходжу, в той час, коли він опускає свої очі на мою спідницю... Його брови повзуть до гори, а я розумію, що щось не так, дивлюся до низу.    

  

- От же дупа! - Викрикую я та швидко поправляю спідницю, яка оголила усе, що тільки могла.     

  

- Воу, - сміється Кожинський.     

  

- Вибач, - кидаю я та розумію, що треба тікати. Я показала все, що тільки могла, хлопцю дуже сподобалося. Самий час озвучити свій прайс-лист, твою ж...   

  

- А поцілувати? - Гальмую так різко, що ледве не падаю вдруге, Кожинський встигає мене зловити в останній момент. І от я вже в його сильних руках, мої мізки відмовляються працювати, серце шалено б'ється, зараз просто вистрибне і втече.   

  

- Що? - Пищу я, неначе маленька мишка.     

  

- Ох, яка ти вразлива, скажи хоч своє ім'я Попелюшка, - в очах все пливе від його хриплого голосу... Матінко рідна, треба тікати, Кеті, поки ти ще хоч можеш думати.     

  

- Кеті, - тихенько видаю я.     

  

- Кеті, - він шепоче мені на вушко, і так солодко це робить, що я забула про іспит, та про усе на світі я забула!     

  

- Гей, мрійниця, - чую я голос Юлі, одразу ж здригаюся, і чого вона приперлася, коли мені так добре? Ну от коли буде ще такий шанс познайомитися?  

  

Подруга швидко наближається, але коли бачить з ким саме я стою, у неї щелепа відпадає.     

  

- Нам того.. Цей.. Іспит...час...ой, - вона сама майже не падає, а Ден вже сміється.     

  

- Біжіть, а то запізнитесь, - відпускає мене. Я сумно зітхаю, пересовую своїми ніжки, та чую позаду себе:     

  

- Гей, Попелюшко, - я обертаюся та бачу у нього в руках мою шапочку. От же дідько!  

  

Машинально кладу руку на голову та перевіряю чи точно моя. Він нахабно посміхається і негативно качає головою, коли я намагаюся повернутися, та забрати своє.     

  

- Ти мені винна! Коли вернеш борг, отримаєш назад, - підморгує, розвертається та йде. А я як риба, яку викинуло на сушу, просто відкриваю та закриваю рота від його нахабності.     

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше