8

Пройшло три дні, Джо кожен день присилав мені повідомлення такого типу:    

“Залишилося сім днів”. Неначе як з того моторошного фільму, і кожного дня віднімав по одному дню.  

Я склала перший іспит на відмінно та гордилася собою. Джо не переставав мене дивувати, та коли я йому написала, що перша п'ятірка вже в кишені, то до мене підіслали кур'єра з трояндами, там була записка, що він мною пишається. Ну от як можна не посміхатися в таку мить? Звісно, я написала величезне повідомлення зі словами подяки, та він написав мені, що неодмінно прийде на зустріч із квітами.     

Оля все більше і більше починала злитися, тому що це означало, що я налаштована все ж таки піти на побачення, а отже їй прийдеться виконувати умови парі.     

Та було ще дещо, компанія Кожинського не залишала нас без уваги, кожен день ми відчували на собі їхні уважні погляди. Я знала, що там десь серед них мій Джо, тож це змушувало мене кожен ранок вставати раніше та дуже пильно обирати в що вдягнутися для походу в університет.     

Сьогодні я вдягла коротку спідницю у клітинку, білу блузу з краваткою у колір спідниці та високі чоботи, щоб зовсім не замерзнути. Пуховик було б надягати дивно, тому я натягнула коротку курточку. Краса вимагає жертв.     

Я запізнювалася. Раніше я ніколи не проводила стільки часу біля дзеркала, тому вже який день у мене виникали проблеми з часом, бо не могла розрахувати скільки буду милуватися перед дзеркалом.     

Я вже майже добігла до дверей першого корпусу, як підковзнулася, не змогла втримати рівновагу, та просто полетіла вперед... і когось зачепила, тож ми разом впали на асфальт!    

Я лежала неначе зірка - руки, ноги розкидані, спідниця задралася майже до непристойності, але все вилетіло з голови, коли я побачила на кого приземлилася... Це був Ден... Кожинський... Моя мрія. Недоторкана, нереальна фантазія...     

Хлопець вже встиг піднятися на ноги, а я тільки встигла відкрити рота від подиву. Він посміхався. Я ще ніколи не бачила його так близько. Ох, які в нього ямочки на щоках, коли він посміхається, матінко рідна, я в раю!     

- Гей, лялечко, час вставати, а то ти так і примерзнути можеш, - сказав хлопець і я ледве не втратила свідомість від того, як близько від мене прозвучав його голос, трохи хрипоти, але це так гарно! А потім він простягнув руки та підняв мене, як сніжинку, неначе я була така легка.     

- Лялечко, усе добре? - А я просто дивилася на нього великими очима і кивала як лялька.  - Така смішна! У тебе є ім'я? - Га? Що? Де? А, та ні, абонент тимчасово недоступний...