1

Юля та Оля регочуть у кутку, а я тільки закочую очі - ну звісно, хто ще міг опинитися у такому дурному становищі, як не я?     

Знаєте що я вам скажу? Якщо не хочете бути загальним посміховиськом, то ніколи не ведіться на пропозицію зіграти у гру “Правда або Дія”, бо буде мить, коли правду не можна буде обрати. І ось як результат - я створюю сторінку у нашому університетському чаті. Мене там не було ще досі, бо я вважала, що це дурня, маячня і так далі. У наш час, коли є фейсбук, інстаграм, та ще багато чого, чат - ну це таке собі.  

Прочитавши пару нікнеймів я пирснула зі сміху. “Володар свого жезла”, “Сметанкова кицюня”, “Володарка їжачка”, “ОчкоТун”. Ну відразу стає зрозуміло, чого мої подруги так веселяться?     

Так, добре, пишу свій нік - “Радистка Кет", ну я хоча б буду на половину чесною, мене і справді звати Катруся, точніше усі мене звуть Кеті.     

- Кеті, ну ти як завжди! Зроби собі щось сміливе, або хоча б смішне, - Юля незадоволено дивиться на мене. Повертаюся до подруги, посміхаюся, знаю я чого вона хоче. Бо її нік “Бейбі_Хоче_Чувачка”, і їй там такі чувачки відписують...  

Коротше, мені треба написати жартівливе запрошення на побачення і розмістити його в оголошеннях чату, і, що саме жахливе, що на це побачення ще потрібно сходити!     

- Та вона сцикуха, нічого вона не напише, а якщо і напише, то нікуди не піде! - Видає Оля і з викликом дивиться на мене.     

- Піду! Чого це я сцикуха? - Ну, були у мене такі думки... Я якби взагалі сподіваюся, що не знайдеться такого ідіота, який погодиться на мою пропозицію, але визнавати цього не хочу.     

- Бо я тебе знаю, - Оля недобре посміхається, а потім видає, - пропоную парі, якщо ти не підеш на побачення до свого принца, тоді ти у самому ліфчику пройдешся по головному корпусу нашого університету, і даси свій номер телефону усім охочим. - Я відкрила рота від такої нахабності, але потім подумала, ну гаразд, сходжу з тим нещастям на побачення, але потім як порадію! Простягаю руку подрузі та потискаю її для укладання угоди.     

- Добре, але якщо піду, то це саме зробиш ти! Думаю багато хлопців оцінить твій третій розмір, - я побачила розгубленість в очах подруги, але Юлька швидко взяла все у своє правління й перебила наші руки.     

- Все, угоду укладено, - видала Юлька з посмішкою на усі тридцять два. Ну так, от хто повеселиться при будь-якому розкладі.     

- Тільки я сама складу запрошення і зміню нік, - одразу ж підірвалася Оля з місця. Ага, значить відчула, що смаженим пахне.     

- Ні! Нік залишається таким, як він є, бо з вашими ніками мені одні збоченці будуть писати!     

- Чого це? - Подруги сказали це одночасно і подивилися на мене злими поглядами.     

- Чого це? “Бейбі_Хоче_Чувачка” та “Хтива Кицюня”, ви хоч раз ходили на побачення з вашими залицяльниками? А, так, пам'ятаю, як ми ходили втрьох до твого залицяльника “Хтива Кицюня”! Пам'ятаєш того мачо мена з батогом біля бару? Ти чогось навіть не підійшла до свого Кицюнчика!     

Оля підтискає губи та ображено цикає, а Юлька заходиться у сміху. Ми тоді так сміялися, що ледь животи не попідривали. Це про що ж вони таке начатилися, що хлопець прийшов з батогом???     

- Добре, нік твій, але запрошення моє, - от же причепилася!     

- Але тоді пиши щось про екскурсію містом, - може хоч якийсь інтелігент клюне на це?     

Ох, година часу, три бійки та купа обіцянок більше ніколи з ними не балакати та більш-менш нормальний варіант запрошення завантажується на сайт. Я прикриваю очі, яка ж я дурепа...     

“Де ти мій принц, де ти мій милий? Зачекалася на тебе твоя богиня, із кутка в куток кімнати кидається, твого листа ніяк не дочекається, на екскурсію містом тебе запрошує, під покірну царицю обіцяє закошувати”.