Глава 18. Не хочеться розлучатися, але…

Влада

Я сиділа, зачинившись вдома, не відповідаючи на дзвінки і повідомлення. Мені було дуже погано. Я уявляла, як всі про мене говорять, запитують у Мар’яна… Чому не можна просто залишити нас у спокої і не лізти в чуже особисте життя? 

Раптом у двері подзвонили. Я підійшла і визирнула у “вічко”, думала, що то вже якісь журналісти. Але з-за дверей почувся голос мами: 

— Владо, це я, відчиняй!

Я  на мить завагалася, але потім все ж відчинила. Була готова до того, що вона почне кричати на мене, це було б цілком у її стилі спілкування. Вона рішуче ступила до передпокою і подивилась на мене:

— Чому я про все дізнаюсь останньою? Та ще й з інтернету!

— А що б це змінило? — зітхнула я. — Тільки ти постійно нагадувала б мені про це у своїх нотаціях…

— Я — твоя мама, — вона подивилась на мене з сумом і зітхнула, а потім підійшла і обійняла мене. — Я хвилююсь за тебе. 

— Вибач, — у мене перехопило горло, я відчувала, що я ось-ось розплачусь. — Я не хотіла тебе засмучувати… Не знала, що все це так вийде на поверхню… Тепер, мабуть, всі говорять про мене…

— Я б засудила його, якби знала… Хай ти і була повнолітньою, але він був твоїм ментором, це незаконно, — відповіла вона. 

— Це все робиться, щоб розлучити мене з Мар’яном, — прошепотіла я. — Але він мене не покине, ми все одно будемо разом, на зло їм усім…

— Це було давно, тож хіба це може якось вплинути на нього? — здивувалась вона. — Ти — хороша дівчинка. Просто потрапила під вплив дорослого чоловіка, а ми з батьком нічого не помітили. Мені сумно через це.

— Я люблю тебе, — прошепотіла я, обіймаючи її. — І тата теж… Якби це трапилося зараз, то все було б по-іншому, я просто б не дозволила такого з собою зробити… Але це вже сталося, і змінити нічого не можна…

— Я б хотіла, щоб ти довіряла нам з татом, — вона зазирнула мені в очі. — Ми завжди будемо на твоєму боці, Владо. 

— Я довіряю вам, — я зітхнула. — Що мені тепер робити? Треба робити якусь заяву, чи краще промовчати? Я зовсім розгубилася…

— Я не сильно розбираюсь в цьому, — вона зітхнула. — Поговори з Марʼяном, він має краще розуміти цю сферу, все ж, у нього є канал. Або поговори з кимось з акторів, яких ти знаєш. Може, вони поділяться особистим досвідом. Бо ж певно майже всі зірки проходили через подібне.

Я подумала, що не хочу навантажувати своїми проблемами Мар’яна, йому й так зараз нелегко через гнів його батьків та й, певно, на роботі це все теж обговорюють… Але я подумала про Дема — можливо, варто порадитися з ним, він популярний співак, тож, мабуть, стикався з таким хейтерством і знає, як діяти в подібних ситуаціях. 

— Так, я зроблю це, дякую, мамо, — я ще раз обняла її. — Ти дуже мені допомогла, може, не все так страшно... Зрештою, щодня приходять якісь інші новини, і про мене скоро всі забудуть.. Це ж не якийсь такий скандал, який гулятиме по інтернету роками…

— Все буде добре, доню, — вона погладила мене по голові. — Ось побачиш…

***

Коли мама пішла, я, не відкладаючи в довгий ящик, набрала номер Дема. Він відповів дуже швидко: 

— О, привіт, Владо, я тільки згадував про тебе, — сказав він. — Як ти? 

 — Привіт, — сказала я. — Справи… та в цілому, могли бути й кращі, але вже як є… Ти, мабуть, бачив ті новини? 

— Так, — він зітхнув. — Сподіваюсь, ти не дуже сильно переживаєш за це? Ще й не таке буде… Новим зіркам часто влаштовують подібне, це як перевірка на міцність. Але вони скоро замовкнуть, ось побачиш. Треба трохи перечекати, — запевнив Дем.

 — Як ти думаєш, мені треба щось писати у відповідь, чи краще проігнорити? — запитала я. 

— Зараз, поки в тебе немає менеджера, я б радив все ігнорувати. А щойно ти отримаєш першу серйозну роль, то думаю якась компанія точно захоче взяти тебе під своє крило і мати з цього відсоток. Тоді тобі запропонують менеджера. Але для того треба отримати роль, — сказав він. — Тебе мають помітити не за скандали.

 — Дякую, бо я зовсім розгубилася, — сказала я. 

— А коли буде менеджер, то вже будуть його проблеми, він буде розрулювати ці ситуації правильно. Ну, моя менеджерка завжди радила мені ігнорувати скандали і просто працювати якнайкраще. Зазвичай це прекрасно діяло. 

 — Буду сподіватися, що в мене теж так буде, — я усміхнулася. — Дякую за підтримку! 

— Звертайся, я завжди радий допомогти тобі, Владо, — мʼяко сказав він. — Думаю, ми ще не раз пересічемось і по роботі. Я, до речі, скоро їду на захід, в Карпати, але потім знов буду в Києві. Просто тримайся, скоро ця хвиля закінчиться.

 — Триматимусь, — сказала я. — До зустрічі, успіхів тобі! 

— І тобі, до зустрічі…

Щойно дзвінок перервався, телефон в моїх руках знов задзвонив. Я здивувалась, бо дзвонив режисер, який спочатку мене відшив, а минулого разу якраз дав мені контакти щодо зйомок в кліпі.

— Алло, — сказала я. — Добрий день! 

— Чую за голосом, що ти доволі бадьора, — відповів він. — Значить, готова працювати, не зважаючи на галас в мережі, правда?