Глава 17. Правда, що не дає спокою

Влада

 — Якісь проблеми? — я побачила стривожений вираз обличчя Мар’яна і теж почала хвилюватися. — Хтось захворів?

— Не знаю, мамин голос був якимось злим і роздратованим, — він зітхнув. — Краще б і не відповідав, то капець. Я думав, ми святкуватимемо…

 — Ти маєш їхати до них? — я теж зітхнула. — Ну нічого, відсвяткуємо пізніше…

— Мама сказала, що нам з нею треба поговорити. Може, вони дізнались, що ми грали наречених? — припустив Марʼян. — І образились, що ми їх обманювали…

 — Але ж зараз у нас все по-справжньому, то вони не повинні ображатися, — сказала я. 

— Так, — Марʼян кивнув. — Ну, зараз ми все їм пояснимо, покажеш обручку, думаю, вони відійдуть… 

 — Я дуже на це сподіваюся, — відчувала, що мені не хочеться їхати до його батьків, хотілося побути з Мар’яном на самоті, але, мабуть, краще все ж поїхати…

— Все буде добре, не переживай, — Марʼян чмокнув мене в щоку. — Я їм обовʼязково все поясню. Розкажу, що це була доля, — він усміхнувся. — Про те, як ти сіла в машину, про те, як ми весело проводили час, про те, як закохався… Вони зрозуміють.

 — Я думаю, все буде добре, — сказала я. 

Хоча все одно передчуття у мене було не дуже…

***

Коли ми подзвонили у двері будинку, відчинила Мар’янова матір. Вона підтисла губи, щойно побачила мене, але одразу нічого до мене не сказала, звернулась до Марʼяна:

— Батько чекає у вітальні.

— Добрий день, — привіталась я, але здавалося, вона вирішила мене ігнорити. 

Ми з Мар’яном пройшли до вітальні, де батько сидів у кріслі і щось читав у себе в телефоні. 

Я знову привіталася, мої відчуття, що краще було сюди не їхати, зростали у геометричній прогресії…

— Марʼяне, сідай, — його батько вказав на диван перед собою.

— Що вбіса відбувається? — запитав Марʼян насуплено, але сів на диван і мене біля себе теж всадив.

— Ти знав, що Влада була вагітна від свого продюсера? — раптом запитав його батько.

— Що? — здивовано перепитав Марʼян і перевів погляд на мене.

Я нерозуміюче дивилась на них. Якусь мить мені здалося, що це просто страшний сон і зараз я прокинуся, але це все відбувалося насправді..

Але звідки вони дізналися? Я навіть своїм батькам нічого не розповіла тоді…

І тут мені сяйнуло — Аля, це вона якось дістала мою медичну картку!

 — Я не розумію, яке значення це має зараз, — сказала я, дивлячись Мар’яновому батькові в очі. — Це трапилося багато років тому, коли ми з Мар’яном ще не були знайомі…

— Таке, що заради карʼєри ти чого тільки не зробиш! — це вже казала його матір. — Тим паче, якщо ти ще в вісімнадцять вже робила аборт, хто знає, що ще з тобою відбувалось, і що ще ти приховуєш зараз!

У мене сльози навернулися на очі. Найгіршим ударом стало те, що Мар’ян не заступився за мене, він просто мовчав…

 — Більше нічого зі мною не відбувалося, — сказала я тремтячим голосом. — І зараз не відбувається, хоча я впевнена, що Аля вам наговорила ще якихось небилиць про мене, аби тільки розлучити нас із Мар’яном! 

— До чого тут Аля?! — запитала його мати. — Ти подивись в інтернет! Та мені подруги одна за одною дзвонять і пишуть… Питають про непутящу невістку!

— Досить, — врешті-решт Марʼян ніби вийшов з якогось ступору і подивився на батьків. — Якщо це все, що ви хотіли сказати, ми підемо.

Я нічого не розуміла. Про що вона? В інтернеті були хіба оті мої фотки з Демом, але вони були цілком безневинні, не вартували того, щоб обзивати мене так…

— Якщо вона залетіла на зйомках тоді, то де гарантія, що цього не станеться знов? І будеш ти потім ростити чужу дитину, — заістерила його мати.

— Ми йдемо, — він встав з дивану і взяв мене за запʼясток, підіймаючи за собою.

Я встала, докладаючи всіх зусиль, щоб не заплакати і не подарувати їм задоволення цим. 

 — Що б там не було в інтернеті, це якесь непорозуміння, — сказала я. — І ви скоро в цьому переконаєтесь…

Марʼян

Я підтиснув губи і завів машину. Злився чи то на себе, чи то на Владу за те, що вона мені сама нічого не розповіла. 

Влада сиділа поруч і мовчала, дивлячись на свої руки, складені на колінах. 

— Вона приходила до мене, — сказала тихо. — Погрожувала, що якщо я не покину тебе, всім стане відомо… І от виконала свою обіцянку. 

— Я знав про аборт, — я зітхнув. — Ну, не був впевнений, що це правда, але все ж знав. 

— Звідки? — вона поглянула на мене і я побачив, що по її очах біжать сльози. 

— Не плач, будь ласка, — я торкнувся кінчиками пальців її щік і почав прибирати сльози. — Це все не так важливо, це твоє минуле, нормально, що воно в тебе було і я не в праві щось казати стосовно нього. 

Не знаю, кого я в цю мить перевпевнював: Владу, чи себе… Мені було боляче знати, що в неї з кимось були настільки серйозні стосунки, що дійшло навіть до вагітності.