Глава 15. “В мене є хлопець”

Влада

Ми з Демом стояли на імпровізованій горі, і я з силою штовхнула його, наче скидаючи з тієї гори. 

Він повис на тросах, а тим часом режисер закричаав:

— Стоп! — його голос вперше за зйомки кліпу звучав невдоволено. — Владо, ти забуваєш, що до вбивства ти — янгол! Янгол має стати демоном тільки коли вже скоїть перший гріх. А ти вже одразу стала демоном…

Я відчувала велике емоційне напруження. Через те, що за мною з насмішкуватим виглядом стежила Аліса, а ще я знала, що Мар’ян теж усе бачить, і мені було соромно, що я знову не справляюся. 

Я відчула, що плачу, сльози потекли по моїх щоках. Дивилася на Дема, який вже знову вибрався на гору, і не знала, що мені робити. 

— Зараз ти схожа на янгола, — тихо сказав він, підійшовши дуже близько. — Янгол не має хотіти вбивати, до вбивства ти маєш залишатись янголом, сумніватись, навіть плакати, бо в тебе є душа. Але ти вбʼєш демона, щоб врятувати дорогу людину… Уяви, що я загрожую життю дорогої тобі людини…

Я підійшла до нього і якийсь час дивилася йому в очі, сльози продовжували збігати по моїх щоках. А вже потім я його штовхнула…

Він полетів на тросах і дивився мені прямо в очі аж до моменту, коли приземлився на мати. 

— Ось воно! — сказав режисер. — Те, що треба… От тільки Деме… Тебе доведеться перезняти!

— Чому? — здивувався він. 

— Ти не заплющив очі і дивився на неї, аж поки не "помер", глядачі можуть подумати, що насправді демон кохав цього ангела, а не її подругу, — пояснив він. 

Я відчула полегшення, здається, у мене вийшло, я не осоромилася. Коли  спустилася вниз з “гори”, поглянула на Дема з вдячністю, адже якби він тоді не підтримав мене, то хтозна, чи змогла б я це зробити. 

— Дякую, — сказала йому тихо. 

— Це було круто, — відповів Дем, торкаючись долонею мого плеча. — Я ще ніколи не відчував подібного під час гри в кліпі. Це я маю тобі дякувати. 

 Я усміхнулась йому, а потім перевела погляд за його спину і побачила Мар'яна на стільці за режисером. Він дивився на мене якось замислено.

Мені стало незручно, я вже шкодувала, що покликала його. 

Я підійшла до режисера і запитала:

— Це вже все, чи будемо ще щось знімати? 

— Все, — він усміхнувся. — Але в твоєму контракті ми прописали, що ти також маєш прийти на декілька промоцій нового сінгла разом із Демом і Алісою. Це буде на каналах в парі телешоу і можливо на вечірці на честь запуску нового сінглу і кліпу. 

— Добре, — кивнула я. — Зроблю все, що від мене вимагається. 

— Було дуже приємно працювати з тобою, — до нас із режисером підійшов і Дем. Він мʼяко усміхався. — Я дійсно вражений твоєю грою і сподіваюсь, ти захочеш зніматись і в наступних моїх кліпах.

— З задоволенням, — сказала я.  — Дякую, дуже сподобалося з тобою працювати…

— Тоді до зустрічі на промоціях, — він усміхнувся і чмокнув мене в щоку, торкнувшись при цьому рукою мого передпліччя. 

— Деме, ну що ти робиш! — Аліса ніби з землі виросла і почала бити маленькими кулачками в його передпліччя. — Мене ти ніколи не цілував після зйомок! А я вже знімалась в твоєму кліпі!

Я з цікавістю дивилася на них, ніколи б не подумала, що можна себе поводити так на людях, але, схоже, Аліса була занадто самовпевнена, або ж просто не надто розумна. 

— Алісо, ти себе позориш, — він відсторонив її від себе, але продовжував усміхатись. — Зараз прийде твій менеджер і насварить тебе. О, здається, он вона! — він вказав пальцем на двері.

Аліса одразу мало не відстрибнула від нього на відстань двох кроків і почала нервово озиратись.

Я мимоволі усміхнулася, так кумедно вона виглядала. А Аліса зі злістю зиркнула на мене. 

— Не хвилюйся так, у мене є хлопець, — сказала я їй. 

— Певно, отой, який невдоволено дивився на вас із Демом? Я так і подумала, — насуплено відповіла вона, схрестивши руки на грудях. 

— Так, — кивнула я. — Так що тобі немає чого боятися. 

— Дивись як би тобі самій не почати боятися… Він точно не погладить тебе по голівці за флірт з іншим, — хмикнула Аліса.

— Алісо, давай припиняй, — Дем суворо поглянув на неї. 

Вона лише хмикнула, розвернулась на сто вісімдесят градусів і пішла до виходу.

— Як ти її витримуєш, — тихо сказала я. 

— Ну, вона мені як молодша сестра, — він знизав плечима. — В усіх заходах ще з початку моєї карʼєри вона підтримувала мене, ми з одного агентства. Певно, вона одна з перших моїх фанаток.

— Зрозуміло, — усміхнулась я, і цієї миті до нас підійшов Мар’ян. 

Він торкнувся долонею моєї талії і сказав:

— Гарно у вас вийшло, — він дивився не на мене, а на Дема. — Я все бачив в екрани режисера, всі ракурси.

— Дякую, — я усміхнулась йому. — Трохи хвилювалась, боюся, що це могло бути помітно…

— Ну, хіба що тоді, коли ти розплакалась, але я так зрозумів, так було треба? — запитав Марʼян.