Влада
Чому минуле, про яке, здається, ми давно забули, так невчасно нагадує про себе? Деякі події зі свого життя я вирішила викреслити з пам’яті так, наче їх і не було. Не знаю, чи це правильне рішення, можливо, комусь здалося б, що я, немов страус, ховаю голову в пісок. Але мені було так боляче про все те згадувати… Я не хотіла, щоб Мар'ян розчарувався в мені.
— Обіцяю, що більше не буду тебе засмучувати, — сказала я.
— Ти ні в чому не винна, — він торкнувся губами мого оголеного плеча. — Все добре, Владо.
— Я хочу, щоб ми з тобою ніби почали життя з чистої сторінки, — я обняла його і торкнулася губами його губ. — Тільки ти і я, без усіх тих колишніх стосунків і колишніх помилок…
— Ну, минуле це минуле, я теж не хочу на ньому зациклюватись, — погодився Марʼян. — У нас з тобою є наше теперішнє і, я сподіваюсь, майбутнє. Мені дуже добре з тобою.
Раптом мій телефон, що лежав у сумочці, задзвонив. Я нахилилася і підняла сумочку з підлоги, заходилася шукати мобільний, а він, як на зло не знаходився. Зрештою все ж дістала його і швидко відповіла, побачивши що там незнайомий номер, але особливо розмірковувати, хто це, не було часу…
— Алло, вітаю, я додзвонився Владиславі Яблонській? — почула я в слухавці чоловічий голос.
— Так, це я, — голос здався мені трохи знайомим, але я все ще не розуміла, хто це.
— Вас турбує Олександр Герасимчук. Ви нещодавно були в мене на кастингу, і тоді програли, памʼятаєте? — запитав він.
Тепер я його згадала, це був той режисер, який узяв у мене візитівку, мабуть, щоб я не засмучувалася, що так налажала…
— Пам’ятаю, — я зітхнула.
— Моя знайома запитувала мене, чи не маю я цікавої кандидатури для зйомки в кліпі і я чомусь згадав вас. Той кліп планується як німе кіно, з сюжетом. Треба буде відігравати емоції тільки тілом і обличчям, без слів, — сказав він. — Ну, і потрібна хороша пластика. Хочете спробувати?
— Так, було б цікаво. — Я відчула одночасно радість і сором. Виходить, він думає, що я настільки безнадійна, що мені підійдуть тільки ролі без слів. Але ніхто в цьому не винен, крім мене самої. — Куди мені під’їхати і коли?
— Я зараз відправлю всю інформацію в повідомленні. Успіхів, Владо! Постарайся, це може бути хорошим стартом, бо той виконавець — молодий і популярний. Якщо засвітишся в його кліпі, то буде легше отримати більш серйозні ролі, — сказав він.
— Дякую, — тепер я відчула підтримку з його боку і мені стало вже не так неприємно. — Сподіваюсь, так і буде…
Ми з ним розпрощались і я побачила, що Марʼян уважно дивиться на мене:
— Сталось щось хороше? Кудись запросили?
— Так, мене запросили знятися в кліпі якогось молодого артиста, — відповіла я. — Ну, поки що це лише проби, але все одно краще, ніж нічого…
— Ого, кліп — це цікаво. Це вже крутіше, ніж реклама, — Марʼян усміхнувся і обійняв мене. — Буду дивитись на тебе по телевізору.
— Якщо ще мене візьмуть, — я знизала плечима. — Режисер сказав, що кліп буде без слів, то мені підійде. Бо я тоді налажала на пробах до серіалу, забула слова, — я зітхнула.
— Ну, може воно й на краще. У тебе свій шлях і поступово все вийде, — він чмокнув мене в щоку. — Кліп все ж теж круто. Постарайся отримати цю роль.
— Я повинна її отримати. Хочу довести тобі і собі самій, що я не лузерка, — сказала я.
— Ну я і так ніколи не вважав тебе лузеркою, — сказав Марʼян серйозно.
— Алевтина, мабуть, вважає, — я зітхнула.
— Яке тобі діло до думки Алевтини? — він знов торкнувся губами моїх губ. — Вона просто тобі заздрить.
— Вона щось тобі говорила про мене? — я зазирнула йому в очі.
Марʼян на мить завагався і, певно, хотів відвести погляд, але потім все ж не став цього робити і сказав:
— Ну, сказала, що в тебе були серйозні стосунки з кимось. Але я це і так вже знаю. Ти ж вчора сказала, що мала серйозні стосунки… Ну і те, що в тебе хтось був… в тому плані… Це нормально.
— Вона таки хоче нас розлучити, — я зітхнула. — Так само мені натякала на твої стосунки з нею…
— В неї не вийде цього зробити, — він поцілував мене в скроню. — Я кохаю тебе.
— Я теж тебе кохаю, — відповіла я. — І якщо вона ще щось мені скаже, то я вже не буду з нею церемонитися…
Марʼян
Кастинг Влади мав відбутись в понеділок, а вихідні ми вирішили провести лише вдвох. Нарешті не їздили по родичах і "друзях", просто насолоджувались компанією одне одного. Ввечері в суботу прогулялись по набережній і сходили до ресторану, а в неділю влаштували домашні посиденьки.
Моя міні-відпустка закінчувалась якраз сьогодні і завтра я вже мав повертатись до офісу на повний день, а не тільки підписувати документи.
Ми з Владою лежали в ліжку розслаблені і щасливі, я вже практично забув про той нюанс, який мене хвилював.
— Мені авжеж подобається, коли ти ходиш в моїй сорочці, але треба б взяти сюди хоч трохи якихось твоїх речей, — сказав я, цілуючи її в щоку.
#260 в Жіночий роман
#890 в Любовні романи
#426 в Сучасний любовний роман
випадкова зустріч, непрості стосунки, від байдужості до кохання
Відредаговано: 10.07.2024