Глава 12. Особливий вечір

Влада

 — Я хочу, — сказала я, відчуваючи, що в мене пересохло в горлі. — Поїхати до тебе…

— Владо… — він подався вперед і знов торкнувся губами моїх губ.

Цілував чуттєво, тілом навіть пішли мурахи, але майже одразу відсторонився:

— Побудемо ще трохи і поїдемо, — прошепотів Марʼян. — Хоча навіть не знаю, як я витерплю тепер…

 — А іменинниця? — прошепотіла я. — Вона, здається, все ще має на тебе якісь види..

— Мені все одно, які там види вона на мене має, — він переплів наші пальці і знов зазирнув мені в очі. 

 — Мені теж, — я усміхнулась. — Ходімо тоді до всіх? 

— Так, — він кивнув.

Але коли ми вийшли, то побачили, що практично перед верандою стояла Алевтина. Вона схрестила руки на грудях і виглядала невдоволеною. 

— Алю, ми вже скоро підемо, — Марʼян усміхнувся. — Мали ще плани на сьогодні, ти запросила нас дещо раптово…

 — Але ще зовсім рано, — сказала Аля, уважно дивлячись на нього. — Що трапилося, чи Владі не сподобалось свято? 

 Мені не сподобалося, що вона так безцеремонно питає його при мені, а не мене саму.. Але не встигла я зібратися з думками, як Мар’ян сам заступився за мене. 

— Я просив тобі не казати нічого подібного про Владу, — він насупився. — Вважай, що я не сварюсь тільки тому що в тебе день народження. Піду ще поговорю з твоїми батьками перед тим, як ми підемо. 

Він взяв мене за руку і повів до столів.

Людей вже зібралось доволі багато, більшість з них були молоддю десь нашого віку. 

— Я піду попрощаюсь з господарями будинку, не хочу більше тут затримуватись, — сказав Марʼян. 

 — Тоді я відійду на хвилинку, — я кивнула у бік вбиральні. 

— Добре, — він теж кивнув. — За пʼять хвилин зустрічаємось біля виходу.

Він чмокнув мене в щоку і пішов до кімнати з гостями.

Я пішла до вбиральні, вмилася прохолодною водою, ніби хотіла змити той негатив, який випромінювала Алевтина. Дивлячись на себе у дзеркало і поправляючи зачіску, подумала, що, мабуть, даремно я сюди приїхала. Невже я могла повірити у те, що дівчина, з дитинства закохана у Мар’яна, прийме мене з розкритими обіймами? Якщо так, то я до біса наївна…

Я вийшла в коридор і пішла до виходу, де ми домовлялися зустрітися з Мар’яном. Але його там не було. Я стала озиратися навколо, але не побачила його. Вирішила почекати, можливо батьки Алі почали якусь розмову і він вирішив, що негарно буде переривати їх на півслові? 

Отож я стояла біля дверей, а гості, які проходили повз, поглядали у мій бік якось не то здивовано, не то насмішкувато, що мені ставало ще більш незручно від тих поглядів… А може, вони дивилися цілком звичайно, просто я накрутила себе через те, що Мар’ян затримується, а я так по-дурному тут стовбичу? 

І все ж через кілька хвилин очікування я його побачила. Він виглядав якимось замисленим. Підійшов до мене і сказав:

— Ходімо, більше нам тут нічого робити.

 — Так, ходімо, — я усміхнулася. — Вже думала, що тебе викрали…

Він взяв мене за руку і ми вийшли з будинку. Швидко пройшли до машини, сіли в неї, і поїхали.

Спочатку їхали мовчки, а потім, коли ми вже були в самому центрі міста, певно, десь біля його квартири, Марʼян подивився на мене і запитав:

— Впевнена?...

 — Так, — я кивнула. Але цей його настрій… Він був зовсім не таким, як тоді, на веранді. Чи то Алині батьки сказали щось неприємне? — Якщо ти не передумав, — додала я. 

Він якраз завернув у якийсь двір і припаркувався. 

— Я не передумав, — він зазирнув мені в очі і торкнувся кінчиками пальців моєї долоні. 

— Зрештою ми обоє дорослі люди, — сказала я, щоб приховати своє хвилювання. 

— Так, — він усміхнувся і вийшов з машини, потім відчинив переді мною дверцята і взяв за руку, допомагаючи вийти. — Ходімо…

Він повів мене до підʼїзду, ми йшли туди мовчки. Це була доволі сучасна багатоповерхівка, внизу була охорона. Марʼян привітався з охоронцем і ми пройшли до ліфтів, а щойно зайшли до одного з них, він одразу обійняв мене за талію і торкнувся губами моєї шиї. 

Я обійняла його, відчуваючи, як сильно б’ється його серце. 

Ліфт приїхав швидко, і вже за якусь мить він відчиняв двері квартири. Ще за мить Марʼян знов цілував мене, тепер вже в самій квартирі.

Обіймав, цілував, притискав до себе, і одночасно з цим вів вглиб приміщення. 

Мені здавалося, що я п’яна, хоча я й випила лише келих шампанського. Все перед очима було яскравішим, ніж звичайно, усі відчуття загострилися. Я ніколи раніше такого не відчувала… Мені хотілося, щоб ці миті розтяглися якомога надовше. 

Ще за мить ми опинились в його спальні. За пару кроків він підвів мене до ліжка і буквально завалив на нього, нависаючи зверху. Дивився мені в очі, його зіниці були розширені, він важко дихав.

— Я люблю тебе, — сказав він неголосно.