Глава 4. Перше побачення

Влада

— Ну, коли я хочу щось отримати, я зазвичай це отримую, — Мар’ян усміхнувся. — Отримую так, як хочу і тоді, коли хочу… 

— Може, ми познайомились раніше, а потім ти кудись поїхав, за кордон, наприклад, а я не знала, чи ти повернешся. Але коли ти дізнався, що я виходжу заміж, тут же приїхав і забрав мене прямо з весілля… — я закотила очі. — Як у сраній мелодрамі, але я б у такій зіграла…

— Точно, але твої батьки повірять? — запитав він з сумнівом. — Вони не знали, чим ти живеш? 

— Я живу окремо від них уже кілька років, — я знизала плечима. — Та й раніше не була аж надто відвертою, бо моя мама всі мої таємниці розповідала своїм подружкам… Тому їх не здивує те, що я про тебе не розповідала. 

Раптом мій телефон задзвонив. 

— О, як кажуть, про вовка примовка, а він на поріг, — сказала я, невдоволено дивлячись на екран. — Мама власною персоною. Я вчора не відповідала їй, то мабуть, вона прямо скаженіє…

— В тебе суворі батьки? — запитав Марʼян і хитро усміхнувся. — Хочеш, я відповім. 

 — На, — я простягнула йому телефон. — Тільки не лякайся, як почне кричати, то в неї голос такий…

— Давай на гучномовець, — він прийняв виклик і поставив маму на гучномовець, після чого ми дійно одразу почули її крик.

—  Владо, що ти в біса витворяєш?! Де ти?!

— Мамо, не хвилюйтесь, — Марʼян ледь стримував сміх. — Влада зі мною. Я її справжній хлопець. І наречений.

 Здавалося, у мами зник дар мови, вона лише сопіла в слухавку. Я затулила рота рукою, щоб вона не почула мого сміху, коли я уявила її ошелешене обличчя. 

— Е-е-е…  — мама трохи прийшла до тями і знову затараторила: — Але у Влади вже є наречений! Дуже хороший хлопець! Бізнесмен! 

— А я теж бізнесмен,  — він усміхнувся. — Не переживайте, не бідніший за вашого попереднього недозятька. Загугліть Владу зараз, і побачите, хто я.

Марʼян подивився на мене, певно, хотів, щоб тепер я теж підтвердила його слова. 

— Так, — сказала я. — Мар’ян дуже крутий бізнесмен. 

Правда, я гадки не мала, чим він займається, у тих статтях було написано “син мільярдера” чи щось таке, але виясняти це зараз не було часу. 

— Але чому ти втекла з весілля? — напала на мене мама. — Ми вбухали в нього купу грошей, все замовили, не можна було раніше сказати, що ти знайшла іншого нареченого? 

— Все сталося несподівано, — я знала, що мама любила дивитися “мильні опери”, і вирішила зіграти на цьому. — Мар’ян і я розійшлися через непередбачувані обставини, але коли він дізнався, що я виходжу заміж, він приїхав з-за кордону і викрав мене… Не зміг допустити, щоб я дісталася іншому чоловіку…

Він ледь не засміявся вголос. Притулив руку до рота, відкашлявся. Це було кумедно. 

— Так і було, — підтвердив він серйозним тоном. 

— Хм… — мама вже трохи збавила оберти, видно обмірковувала, як подати цю історію своїм подружкам. — А що ви тепер будете робити? 

— Ну, ми давно не бачились, — на ходу почав придумувати Марʼян. — Але я вже зробив Владі пропозицію. Думаю, ми маємо позустрічатись деякий час, насолодитись цим періодом, а потім дійсно одружимось.

— Мабуть, нам треба познайомитись, — тепер її голос звучав уже майже весело. — Може, ви прийдете до нас на вечерю, тоді все й обговоримо? 

— Добре, але не сьогодні, сьогодні ми йдемо до моїх батьків, — відповів Марʼян. — Можемо прийти завтра або післязавтра. Я теж хочу познайомитись з вами, дізнатись, хто виховував мою Владу, — він закотив очі.

— Чудово, тоді будемо чекати на вас завтра, о сьомій вечора буде зручно? 

— Так, ідеально, — погодився Марʼян. — Тоді до завтра. 

Я натисла на відбій, радіючи, що буря обійшла мене стороною. 

— Думаю, ти їй сподобався, — сказала, усміхнувшись. 

— Сподобалось те, що я багатший за твого колишнього? — він теж усміхнувся. 

— Думаю, це стало вирішальним аргументом. Але я підозрюю, що найперша фраза, коли ти назвав її мамою, вже розтопила її серденько…

— Як мало жінкам треба, щоб розтопити їхнє серце, — він зазирнув мені в очі. 

— На мене це не діє, так що не старайся, — хмикнула я. 

— Та так, я вже знаю: щоб змусити тебе хоча б знітитись, треба згадати про інтим, — він знов усміхнувся.

 — Знаєш що, — я вирішила пропустити його слова повз вуха. — Якщо по легенді ми давно зустрічаємось, то нам треба добре знати все одне про одного. А то моя мама дуже допитлива, і твоя, я думаю, не згірш. То вони можуть влаштувати нам екзамен, і якщо ми проколемося і почнемо видавати різні версії… Буде не дуже добре…

— Давай зустрінемось після твого кастингу, я зараз поїду роздам завдання і тоді заберу тебе, — запропонував він. — Сходимо кудись і все обговоримо.

 — Добре, — кивнула я.  — Чи може мені й не їхати на той кастинг? Все одно то якась тупа реклама... За неї добре платять, але я б хотіла прославитись не в рекламних роликах…