Розділ 27. Сергій.

Через те, що вже деякий час в мене не було секретарки, було справді важко.

Але і брати когось через кадри мені не дуже хотілося. Я не довіряв нікому. Після зради Маші, яка працювала зі мною майже з самого початку... Стоп.

Раптом я згадав про те, що насправді ж Маша була не першою моєю секретаркою. Першою колись була Аріна, одногрупниця з мого університету. І в неї непогано виходило. Вона пішла, здається, тому, що її хлопець постійно її ревнував, хоч між нами ніколи нічого навіть близько не було.

Аріна була відповідальною і зібраною. Треба спробувати знайти її контакти. Хоча не факт, що вона захоче працювати секретаркою. Можливо, в неї вже і кар’єра, і родина.

Але, в будь-якому випадку, треба спробувати.

Я відкрив фейсбук і прямо відчув ностальгію. Саме так я шукав і Надю для своєї афери, котра переросла в щось набагато більше...

Я так хочу до неї. Але щоб потрапити до Києва, зараз мені потрібно набрати лояльну команду і знайти вірного помічника. Аріна має впоратися.

Добре, що ім’я в неї таке незвичайне. Я легко знайшов її у фейсбуці. Подав запит на дружбу.

Зовні вона майже не змінилася. Дуже ефектна блондинка з курчавим волоссям. Так, сімейний стан — «розлучена». І фотки з хлопчиком років п’яти...

В графі «робота» менеджер інтернет-магазину. Так, ну я точно зможу платити їй більше, ніж їй платять в якомусь там інтернет-магазині. Та й посаду напишу саме «помічниця директора», а не секретарша. Думаю, їй має підійти...

Я усміхнувся і таки написав їй.

Не встиг я вийти з месенджеру, як мені вже прийшла відповідь.

«Сергію, я дійсно зацікавлена в стабільній роботі з сталим графіком. Зараз відправлю тобі мій телефон і, якщо ти дійсно потребуєш в помічниці, я радо зустрінуся для співбесіди.»

Я знов усміхнувся. Все складалося добре. Якщо саме Аріна буде працювати на мене, то я принаймні не буду переживати, що мене зрадять. Сподіваюся, вона ще не розгубила всі свої навички... Хоча, в даному випадку я вже схильний вважати, що лояльність навіть важливіша за практичні вміння. Все можна згадати, всьому можна навчитися. А от бути хорошою і лояльною мені людиною не навчиш — це або є, або нема.

***

Я вирішив зустрітися з нею в неробочій обстановці. Все ж, на роботі всюди чужі очі та вуха. Я обговорю з нею всі деталі і одразу підпишу бумаги на прийом на роботу так, щоб вже завтра вона прийшла в офіс.

Я сидів в невеличкому ресторанчику біля центру міста. Прийшов на двадцять хвилин раніше, тож чекав.

Аріна прийшла за п’ятнадцять хвилин.

Я одразу побачив її і кивнув, коли наші погляди зустрілися.

Вона підійшла до мене.

— Привіт, — вона усміхнулася і сіла навпроти. — Я не запізнилася?

— Привіт, ні, це просто я прийшов рано, — я підняв руку, щоб привернути увагу офіціанта. — Ти голодна?

— Ні, — вона похитала головою в знак заперечення. — Але від кави не відмовлюся.

— Домовилися, — я кивнув і саме в цей момент до нас підійшов офіціант.

Я замовив дві кави а також маленький шматочок наполеона для Аріни. Коли вона почула замовлення, то усміхнулася.

— Пам’ятаєш, що мені подобається, — констатувала факт вона.

— Як тут не запам’ятати... Ти дозволяла його собі всього раз на місяць, — я усміхнувся. — Добре, що я не народився дівчиною і не маю так прискіпливо слідкувати за фігурою...

Ми ще декілька хвилин поговорили ні про що. Дивно, але ніби і не було цих років, що ми не спілкувалися. Говорити з Аріною було дуже легко і приємно. Я був впевнений, що ми точно знайдемо спільну мову.

Коли нам принесли каву і тістечко для Аріни, я вирішив трішки розказати їй про ситуацію на фірмі.

В деталі не вдавався, але пояснив, що попередня моя помічниця (так, я сказав саме «помічниця») шпигувала за мною і розказувала все моєму братові, тому зараз мені вкрай потрібна надійна і перевірена людина, якій я зможу довіряти...

— Але я так давно не працювала секретаркою, — вона відвела погляд. — Не знаю, чи впораюся. Все ж, працювати в інтернет-магазині — це зовсім інше.

— Однак, коли ми переписувалися, мені здалося, що ти була зацікавлена, — здивувався я.

— Так, — вона кивнула. — Однак я не хочу оказати тобі ведмежу послугу.  Може, тобі все ж краще взяти когось з більшим досвідом?

— Якщо ти переживаєш тільки за це — не бійся. Я дам тобі час освоїтися, допоможу і все поясню. Не відмовляйся, я дійсно не знаю, кому ще зможу довіряти.

— Добре, — вона кивнула. —Якщо ти дійсно думаєш, що я впораюся, то я зроблю це.

— Коли зможеш вийти? — я усміхнувся.

— А коли треба? — відповіла вона питанням на питання.

— Чим раніше, тим краще, — впевнено сказав я.

— Я мушу допрацювати як мінімум тиждень до зарплатні. Поговорю з начальницею, може допоможу їй в пошуку заміни і, сподіваюся, що за тиждень або максимум два, зможу вийти.