Розділ 23. Сергій.

Після вчорашнього вечора і сьогоднішнього ранку я був в доволі піднесеному настрої. Не зважаючи на всі проблеми на роботі, не зважаючи на те, що мій брат скоріш за все мало не збирався звести мене з глузду підставою з пляшкою, я був щасливий.

А все тому, що вчора у нас з Надею нарешті був хоч якийсь прогрес. Вчора вона зовсім не намагалася втекти, не відсторонювалася від мене. Я бачив, що їй було комфортно поруч зі мною, так само як і мені було комфортно поруч з нею. Все що мені зараз треба, так це довести їй, що мої почуття справжні. Не розумію, чого вона так вперлася...

Коли вона увійшла в моє життя, все змінилося. Я став по-іншому дивитися на деякі речі, я навіть більше повірив в себе. Я менше сумніваюся.

Вона така наївна і добра, що інколи мені здається, що ця доброта і наївність навіть передається мені. Я вже всерйоз задумуюся над тим, щоб дійсно помиритися з Андрієм. Всіх грошей не заробиш і бізнес — це просто бізнес, а брат у мене всього один.

Мені б хотілося, щоб вона завжди була поруч. Не грала мою наречену, а була нею. Я щасливий з нею. І нехай зараз ми живемо разом всього тиждень, але ми знайомі майже все життя і я відчуваю, що Надя — моя людина. Поряд з нею мені хочеться ставати краще.

Коли брат подзвонив і сказав, що хоче до мене зайти, я здивувався. Цікаво, що йому потрібно? Хоче подивитися, чи нервую я через результати експертизи? Чи все ж таки в мене просто параноя?

Андрій прийшов швидко. Сів на стілець переді мною.

— Нам треба поговорити, — сказав він.

— Про що?

— Ти став багато пити, — він подивився мені в очі. — Не думай, що раз ми конкуренти, то я хочу щоб ти спився чи щось таке. Я не буду закривати на це очі, бо ти мій молодший брат і я люблю тебе.

— Я вже не п’ю, — не відводячи погляду сказав я.

— А хто прибіг за своєю пляшкою буквально на днях? В твоїх очах чилатася мало не ненависть. Це ненормально.

Зараз в його очах читалася якась суміш докору і суму. Це було не схоже на Андрія. Може він все ж дійсно не винен? Але тоді виходить, що Маша мала прийти в його кабінет, підмінити пляшку... Ні. Я ніколи не повірю, що він би дозволив їй таке, або що вона могла б зробити це ось так просто без його відому.

Він не може бути не замішаний.

Я кивнув сам собі і таки вирішив відповісти:

— Що б там не було, від сьогодні я дійсно збираюся змінитися. Мені потрібна ця фірма. Не заради грошей. Просто я буквально виріс на ній і знаю її як свої п’ять пальців. Я знаю, як буде краще. Тому я не відступлюся.

— Але жити з акторкою заради фірми? Тим паче з дівчиною, яка в тебе закохана... Не думаєш, що це занадто жорстоко навіть для тебе? — він знов зазирнув мені в очі.

— Хто сказав, що я живу з Надею заради фірми? Не буду обманювати, спочатку я запросив Надю зіграти мою наречену саме для того, щоб батьки побачили іншу мою сторону і нарешті довірили фірму мені, бо майже за всіма параметрами саме я — ідеальний кандидат на пост директора. Я відчуваю бізнес, вмію приводити клієнтів, не боюся ризикувати. А стабільність і «передбачуваність», яких мені не вистачало, мала довести саме Надя. Але зараз я думаю інакше. Надя мені дуже подобається і я збираюся завоювати її серце. Я хочу бути з нею по-справжньому.

— Невже акторка тебе ще й грати навчила? — Андрій усміхнувся і пару раз хлопнув в долоні. — Браво, виглядає дуже правдоподібно. Але знаючи тебе, це все фарс. Я не дам такій людині як ти керувати фірмою. Ти будеш йти по трупам. Твої методи далеко не завжди нормальні і навіть легальні, Сергію. Так ти зруйнуєш не тільки фірму, але й себе. Я не дам тобі цього зробити.

— Ти зовсім мене не слухаєш.

— Я слухаю, просто не вірю, — Андрій знизав плечима. — Тому ніякого перемир’я не буде. Я запевню батьків, що ти просто робиш все, аби отримати контроль над фірмою. І тоді вони не зможуть віддати її тобі. От і все.

— Роби що хочеш, — я зітхнув і встав зі стільця. — Я пішов.

Я дійсно розвернувся і пішов до дверей.

Було не дуже приємно від того, що Андрій мені зовсім не вірив. Я дійсно був щирий. Надя показала мені, що є ще життя окрім фірми і бізнесу. Вона показала мені, що можна насолоджуватися купою речей.

Простим сніданком разом, щирою посмішкою напроти, теплом її тіла, яке я відчував, коли обіймав її під час перегляду фільма, вечерею або просто чаєм перед сном.

В усіх цих простих речах я почав бачити своє щастя. Головним було те, що Надя була поруч.

Не знаю, напевно я вже дійсно закохався в неї. І я знаю, що вона теж кохає мене. По-іншому і бути не може. Вона завжди така турботлива, все робить для мене, хоче, щоб я помирився з братом.

Вона так дивиться на мене. Вона не може мене не кохати. Я просто маю їй довести, що всі мої слова — не просто слова. Що все це правда. І тоді ми вже точно будемо разом в такому вигляді, в якому я хочу.

Сьогодні ввечері я змушу її показати її справжні почуття.

***