Розділ 11. Сергій.

—...Машо, чому ти все ще не роздрукувала договір? — я дивився на свою Машу і силився зрозуміти, чому така бездарність працює моєю помічницею.

Останнім часом я став помічати, що на роботі вона постійно сидить в телефоні, фарбується, а також ходить на перекури разом з іншими секретарками.

Всю роботу вона виконувала вельми неохоче.

— Пробачте, Сергію Володимировичу, — вона підійшла ближче до мене, нахилилася до мого вуха.

В кабінеті ми були тільки вдвох.

Раніше я був не проти легкого флірту на роботі. Авжеж, я намагався не спати з секретарками... Хоча одного разу після корпоративу все і вийшло з-під контролю. Однак ми з Машею тоді все обговорили і мені здалося, що вона зрозуміла, що спати з нею й надалі я не планую.

Я завжди розділяю роботу і приватне життя.

Маша тоді хоч і погодилася на мої умови, та все одно продовжувала недвозначно натякати на те, що була б не проти бути моєю коханкою. Вона була однією з двох жінок, які мали на мене подібного роду види і періодично намагалися мене спокусити.

— Машо, може ти забула, на яких умовах я погодився залишити тебе на посаді не зважаючи на, — я зробив невелику паузу. —  обставини?

— Так, авжеж, — вона нарешті відсторонилася від мене.

Не те щоб раніше я був надто проти її таких легких поривів, але зараз ця її поведінка викликала лише якесь роздратування.

— Роздрукуй мені останній варіант договору з ITN, Масловський приїде за пів години, — я перевів погляд на робочий стіл комп’ютера, а рука потягнулася за мишкою. — Швидко.

***

Як на зло, договір з Масловським ми сьогодні так і не підписали. Йому знов не сподобалися умови і він вже втретє запросив переробити цей клятий папірець.

Домовилися зустрітися наступного тижня, десь в середу або четвер.

Я не розумів, чого він тягне час, та шосте чуття підказувало, що щось не так.

— Сергію, привіт, — до кабінету увійшов Андрій. — Можеш говорити?

— Так, — я подивився на брата.

Було дивно, що він сам до мене прийшов.

Брат кивнув і сів на стілець перед моїм столом.

— Я прийшов сказати щодо Масловського. Він щойно зателефонував мені і попросив, щоб саме я вів його.

— З якого дива? — здивовано перепитав я.

— Звідки мені знати, — він знизав плечима. — Може, ви щось з ним не поділили? Загалом, яка різниця... Якщо клієнт хоче, щоб його вів я, то я буду його вести.

— Але це саме я привів його в компанію.

— Ніхто не сперечається, що в тебе є талант в заманюванні клієнтів. Однак співпрацюють вони з тобою не так охоче. Ти надто швидко перегораєш. Сам знаєш.

— Добре, я це знаю, але звідки це знає він? Чи не ти сам, мій любий брате, вирішив таким чином забрати в мене Масловського?

— Я б ніколи не ризикнув добрим іменем фірми заради чогось подібного, — впевнено сказав Андрій.

Я ж тим часом стиснув долоні в кулаки.

У мене були грандіозні плани на Масловського і цей контракт. Саме його я і хотів приводити як головний козир, головну мою конкурентну перевагу над Андрієм...

А тепер, якщо Андрій буде вести його, то вийде, що моя заслуга в цьому всьому мінімальна.

— Добре, я тоді піду, — він встав з-за стільця. — Відправ мені всі документи по цьому контракту до вечора.

І пішов.

Гад, він майже на сто відсотків замішаний в цьому. Вирішив, що раз я приводжу в неділю дівчину, то треба брати іншим... Вирішив забрати мого головного клієнта і показати той контракт батькові як приклад того, що він нічим не гірший за мене і як менеджер, і як комунікатор.

Я мушу щось зробити. Брат знає, що я ніколи не зірву контракт просто щоб насолити йому. Для мене ця фірма занадто багато значить.

Тільки він може користуватися такими брудними методами. Але чому Масловський йому подзвонив? Все ж було добре... Сумніваюся, що він сам прийшов до такого висновку.

Чи може бути, що хтось щось сказав йому перед тим, як Масловський вирішив подзвонити Андрію?

Весь залишок дня я не міг зосередитися. Ще й Машу мою собі Андрій забрав, щоб та допомогла йому розібратися з контрактом Масловського, ввела в курс справи.

Авжеж, він не попросить мене самого. Може, все ж таки совість? Хоча, сумніваюся.

Так не хочеться думати, що це саме він влаштував всю цю западлянку. Доступ до мого комп’ютера і всього, що відбувається за цими дверима був лише у Маші. Чи могла вона сама прикласти до цього руку? Могла сказати щось братові? А може, могла сама подзвонити Масловському? Номер у неї був. Однак, що такого могла сказати секретарка?...

Тепер навіть Надя навряд врятує мене. Може, мені варто її відпустити? Я ж робив це все тільки заради того, щоб батьки нарешті зрозуміли, що я серйозний і стабільний, і все ж передали компанію в мої руки.

Чорт.

Сам накаркав, сказав Наді, що ми сьогодні заключимо клятий контракт. І ось що вийшло....