Розділ 1. Сергій.

Розділ 1. Сергій.

Всі замовкли. Батько чекав на мою відповідь, а я хотів просто підвестися, розвернутися й піти звідси. Не хотілося, щоб вони з мамою знов і знов нав’язували нам з братом їхній спосіб життя. Ні я, ні Андрій вже зовсім не діти. Ми успішні люди, продовжували їхню справу. Не думаю, що одруження якось допомогло б мені в бізнесі. Та й взагалі, мені ще навіть тридцяти немає, тож... 

— Я не збираюся одружуватися просто тому, що ви так вирішили, — я намагався говорити спокійно.

Знав, що батько все одно ніколи не передасть фірму Андрію, нехай той і старший за мене. Я досяг набагато більшого, я талановитіший за нього в сфері менеджменту й бізнесу. Так, у мене є свої слабкі місця, але...

— А тебе ніхто не змушує, — батько усміхнувся.

— Передати компанію ти збираєшся тільки одруженому, хіба не це ти сказав хвилину тому? — я злегка вигнув брову, це все починало злити.

Батько протирічив сам собі, і я ніяк не міг його зрозуміти. 

— Семе, не варто насідати на тата, — Андрій, мій брат, вирішив вступитися за батька.

Андрій завжди був його улюбленцем: первістком, розумним і поміркованим, цілеспрямованим ботаніком... Ще зі школи.

Однак саме я отримав два найбільші контракти цього року. У мене більше здібностей до бізнесу. Так завжди було. А всі його дипломи й робота до пізньої ночі так нічого й не принесли. Андрій хороший виконавець таткових настанов, однак точно не зможе керувати всім сам. Він не створений для цього.

Мій вираз обличчя напевно змінився, бо вся родина дивилася прямо на мене.

Батько, схоже, зрозумів, про що я подумав:

— Яким би талановитим ти не був, ти надто самовпевнений, непередбачуваний, імпульсивний і легковажний, — батько дивився мені в очі. — От навіть зараз по очах я бачу твою впевненість в тому, що я все одно віддам компанію під твоє керівництво. Однак цього не буде, Сергію. Допоки ти не станеш надійнішим, я в жодному разі не передам тобі справу всього свого життя. А час все йде. От у Андрія вже є Катя, вони живуть в мирі й злагоді. Андрій не ганяє на мотоциклах, ночує в себе вдома й не змушує матір переживати. Тобі ж теж вже майже тридцять, а ти поводишся, ніби тобі вісімнадцять.

— Мені всього двадцять сім, я працюю з ранку до ночі і лише інколи розслабляюся. Мені що, вже й хобі мати не можна?

«І що, в свої двадцять сім я зобов’язаний заперти себе в хаті з дружиною й дітьми, які будуть лізти мені на голову?» — хотів додати вголос, однак все ж промовчав.

— Твої хобі — швидкість і путани, і щоразу нові. Мати вічно боїться, що наступного разу ти переп’єш і розіб’єшся або взагалі щось підчепиш від однієї з них! Я все сказав.

Мене реально злило його ставлення, але зовні я залишався спокійним. 

Батько постійно судив не за результатами, а за якимись дотичними нюансами. Впевнений, якби в мене просто була наречена, як у Андрія, в нього б вже не було відмовок, щоб відписати фірму саме на мене.

Ця думка змусила мене посміхнутися.

Ну що ж, ще подивимося, хто буде в переможцях. Якщо вам так треба, щоб у мене була дівчина — не проблема. Навколо тисячі дівчат. Має бути нескладно знайти якусь більш-менш підходящу і забрати те, що моє по праву.

— Добре... — я продовжував посміхатись. — Я не хотів вам говорити, але насправді я вже зустрічаюся з деким. Але саме тому, що ви так сильно схиблені на родинних зв’язках, я навіть не хочу вас знайомити...

— Як зустрічаєшся? — в шоці перепитала мама.

— І що означає “не хочеш”? — додав батько.

***

Я лежав на ліжку і прогортував свою стрічку у фейсбуці. Зараз ця клята ідея з нареченою вже не вбачалася мені такою ідеальною, як коли я казав про неї у батьків...

Тато напевно дійсно має рацію: я надто імпульсивний та легковажний. Однак, крім цих поганих рис, в мене є і гарні. Наприклад, цілеспрямованість.

Я не дам Андрію розвалити справу, в яку вклав все своє свідоме доросле життя. Я мушу сам керувати нашою мережею.

Батько теж молодець: поставив в приклад Андрія і Катю. Ніби не знав, що Андрію не по зубах самому приймати рішення, а його Катя...

Не знаю, є в ній щось нещире, та вся моя родина її обожнює і не помічає цього. 

На вигляд мила і привітна, прямо янгол. Однак, мені вона не сподобалася з першого погляду. Впевнений, що вона щось приховує. А в мене дуже хороша інтуїція на людей. Саме завдяки цьому я доволі легко вирішую всі робочі питання.

Однак і саме через це у мене ніколи не буде нормальної дівчини. Все одно всім їм будуть потрібні мої гроші. Так завжди було, є і буде... 

То навіщо знов і знов відкривати перед ними душу? Краще вже одразу домовитися про все сугубо в матеріальній площині. 

Треба продивитися усіх своїх знайомих... Я не можу дати Андрію зруйнувати все те, що я потом і кров’ю будував п’ять останніх років... Заради того, щоб батькова фірма проквітала, я піду на все. 

Я знов втупився в телефон.

Відсортував друзів за статтю і тепер переглядав дві тисячі жіночих профілів.

Тут були працівниці нашої мережі, бізнес-партнерки, різні дружини партнерів і тому подібне, але це все було зовсім не те, що потрібно.

Я відкрив стрічку пошуку і вирішив підійти до цього питання по-іншому. Знав, що мені потрібна знайома людина, бо зіграти закоханих з кимось, кого я зовсім не знаю, буде  надто проблемно.

Хто там був закоханий в мене по вуха в школі чи виші?

Надька Самойленко, до речі миленька акторка-відмінниця, люба однокласниця. Вона, здається, ще в якомусь телешоу акторському виграла...